Тема лекції: Рідкі лікарські засоби (частина 1). РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ ПЛАН ЛЕКЦІЇ 1.Фізико-хімічна природа рідких лікарських форм. Класифікація рідких. - презентация

1 Тема лекції: Рідкі лікарські засоби (частина 1)

2 РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ ПЛАН ЛЕКЦІЇ 1.Фізико-хімічна природа рідких лікарських форм. Класифікація рідких лікарських форм по типу дисперсних систем, способом застосування і по складу. Переваги і недоліки рідких лікарських форм і вимоги до них. 2.Розчинники, які застосовуються для приготування рідких лікарських форм, і використовувана апаратура. 3.Прописи рідких лікарських форм і перевірка доз у них. Стадії приготування рідких лікарських форм. 4.Приготування концентрованих розчинів для бюреткової установки. 5.Приготування мікстур з використанням концентрованих розчинів і сухих речовин, прописаних у різних кількостях згідно з наказом МОЗ України 197 від року. 6.Особливі випадки приготування водних розчинів (складні прописи). 7.Приготування розчинів з рідкими фармакопейними (офіцинальними) препаратами. 8.Приготування неводних розчинів.

3 Всі рідкі лікарські форми є вільними всебічно-дисперсними системами, у яких лікарські речовини рівномірно розподілені в рідкому дисперсійному середовищі. Лікарські речовини в рідких лікарських формах можуть бути в різних агрегатних станах: твердому, рідкому і газоподібному.

4 Розрізняють наступні фізико- хімічні системи: справжні розчини низько- і високомолекулярних сполук, колоїдні розчини (золі), колоїдні розчини (золі),суспензіїемульсії комбіновані дисперсні системи - сполучення основних типів дисперсних систем (настої і відвари, екстракти й ін.).

5 Розчини - це гомогенна дисперсна система, що складається не менш чим із двох чи більшого числа компонентів, у якій молекули розчиненої речовини рівномірно розподілені між молекулами розчинника. Розрізняють: іонно-дисперсні системи і молекулярно- дисперсні системи. До іонно-дисперсних систем відносяться розчини, у яких розмір часток дисперсної фази дорівнює приблизно 0,1 нм. Розчинена речовина знаходиться у виді окремих гідратованих іонів. До цієї групи відносяться розчини електролітів, наприклад: натрію хлорид, натрію сульфат і ін. До молекулярно-дисперсних систем відносяться розчини, у яких розміри часток дисперсної фази складають менше 1 нм. У процесі розчинення речовина розпадається на окремі самостійні молекули. До цієї групи, в основному, відносяться неелектроліти (цукор, глюкоза, гексаметилентетрамін і подібні речовини).

6 Рідкі лікарські форми можна класифікувати і по інших ознаках: 1. По медичному призначенню. –для внутрішнього застосування - ad usum іnternum, –для зовнішнього застосування - ad usum externum –для ін'єкційного застосування - pro іnjectіonіbus. Рідкі ліки для внутрішнього застосування називають звичайно мікстурами (від латинського слова mіxturae - змішувати), дисперсійне середовище - тільки вода. Вони дозуються хворим самостійно ложками (столова - 15, десертна - 10, чайна – 5мл.). Рідкі ліки для внутрішнього застосування називають звичайно мікстурами (від латинського слова mіxturae - змішувати), дисперсійне середовище - тільки вода. Вони дозуються хворим самостійно ложками (столова - 15, десертна - 10, чайна – 5мл.). Рідкі ліки для зовнішнього застосування поділяються на рідині: для полоскань, промивань, примочок, спринцювань, клізм і т.п.. Рідкі ліки для зовнішнього застосування поділяються на рідині: для полоскань, промивань, примочок, спринцювань, клізм і т.п.. Рідкі лікарські форми для внутрішнього і зовнішнього застосування, що прописуються в невеликих кількостях і призначаються для дозування краплями, прийнято називати краплями (Guttae). Розрізняють краплі: для прийому усередину, для носа, очні, вушні, зубні краплі. 2.По складу Прості - це розчини, що включають тільки один розчинений препарат. Складні - це розчини, до складу яких входить кілька інгредієнтів. 3. По природі розчинника. Водні неводні (спиртові, гліцеринові, масляні).

7 Широке застосування рідких лікарських форм зумовлене тим, що вони мають цілий ряд переваг перед іншими лікарськими формами: розмаїтість способів призначення; зниження подразнюючих властивостей деяких лікарських речовин (бромідів, йодидів); простота і зручність застосування, особливо в дитячої і геріатричній практиці (для людей похилого віку); можливість маскування неприємного смаку; при прийомі усередину вони всмоктуються і діють швидше, ніж тверді лікарські форми (порошки, таблетки й ін.), дія яких виявляється після розчинення їх в організмі; помякшуюча й обволікаюча дія ряду лікарських речовин виявляється найбільше повно при їхньому застосуванні у вигляді рідких лікарських форм;

8 Разом з тим, рідкі ліки, у порівнянні з твердими, мають і деякі недоліки: вони менш стійки при збереженні в порівнянні з твердими ліками, тобто нестабільні; тому що речовини в розчиненому вигляді легше піддаються процесам гідролізу, окисленню, ніж у сухому вигляді; розчини є сприятливими середовищами для розвитку мікроорганізмів, звідси малий термін зберігання рідких лікарських форм - не більше 3 доби; менш зручні при транспортуванні; вимагають більшого часу для приготування і спеціальної тари; по точності дозування рідкі ліки уступають твердим лікарським формам. Наприклад, порошки дозуються в аптеці, а мікстури досить умовними мірами дозування - столовими ложками, краплями, що по масі й обсягу можуть бути різними.

9 Рідкі дисперсійні середовища (розчинники) До розчинників, які застосовуються при приготуванні рідких лікарських форм, пред'являють наступні вимоги: розчинники повинні бути стійкі при збереженні, хімічно і фармакологічно індиферентні; вони повинні володіти високою розчинюючою здатністю; не мати неприємного смаку і запаху; вони повинні бути дешевими, загальнодоступними і утворюватись простим способом; не повинні бути вогненебезпечними і летучими; вони не повинні служити середовищем для розвитку мікроорганізмів.

10 З неорганічних з'єднань найбільш часто застосовуваним розчинником у медичній практиці є очищена вода Вода очищена повинна бути безбарвна, прозора, без запаху і смаку, рН води може коливатися в межах 7,0-9,0; сухий залишок не повинний перевищувати 0,001%; вода не повинна містити речовин, що відновлюють, нітратів, нітритів, хлоридів, діоксиду вуглецю. Допускається наявність лише слідів аміаку (не більш 0,00002%). Мікробіологічна чистота - у 1 мл не більш 100 м/о (непатогенних). Вода, що призначена для одержання очищеної води, повинна відповідати всім санітарно- гігієнічним вимогам доброї питної води, тому що якість очищеної води в значній мірі залежить від чистоти вихідної води. Перегонка води повинна проводитися. в окремому приміщенні (дистиляційній). Стіни приміщення, де проводиться перегонка води, повинні бути пофарбовані олійною фарбою чи викладені плиткою і знаходитися в абсолютній чистоті. У цих приміщеннях забороняється робити інші роботи, не зв'язані з перегонкою води, мити брудний посуд, стирати білизну і зберігати сторонні предмети.

11 Одержання води очищеної (Aqua purіfіcata) Вода очищена може бути отримана різними методами, а саме: дистиляцією; іонним обміном; електролізом; зворотним осмосом З усіх методів найбільш розповсюдженим є одержання очищеної води методом дистиляції (перегонки), для чого застосовуються спеціальні перегінні апарати - аквадистилятори. З усіх методів найбільш розповсюдженим є одержання очищеної води методом дистиляції (перегонки), для чого застосовуються спеціальні перегінні апарати - аквадистилятори.

12 Суть методу перегонки полягає в тому, що вода при нагріванні перетворюється в пару,яка не містить солей, після цього конденсується й отриманий конденсат збирають у відповідні приймачі. По конструкції серед перегінних апаратів, застосовуваних для одержання очищеної води, розрізняють перегінні апарати періодичної і циркуляційної (безупинної) дії. Перегінні апарати складаються з трьох основних частин: випарника, конденсатора і збірника. Перегінний куб, холодильник і інші частини апарата повинні бути добре вилужені чистим оловом і міститися в абсолютній чистоті. Щодня перед початком роботи необхідно протягом хв. пропускати через аквадистилятор пару, не включаючи холодильник. Перші порції дистильованої води (5-20 хв.) зливають і тільки після цього починають збір води. Якщо використовується новий апарат, то спочатку потрібно протерти його внутрішню поверхню ватою, змоченою сумішшю спирту й ефіру (1:1), а потім розчином перекису водню. Після цього необхідно пропустити через апарат гостру пару (без охолодження) протягом хв., а потім перегнати не менш літрів води. Застосовувати воду можна тільки після 48 годин роботи апарата і перевірки якості води. В даний час в аптеках використовується різна апаратура для одержання і збереження очищеної, апірогенної і знесоленої води. Для одержання очищеної води в даний час рекомендуються аквадистилятори, що відрізняються один від одного по способу нагрівання, продуктивності (л/година) і конструктивними особливостями. Збір і збереження води для медичних цілей здійснюється в спеціальних збірниках, що захищають воду від мікробного забруднення. Термін придатності – 3 доби ( в закритому стані). Скляні збірники повинні бути щільно закриті пробками (кришками) із двома отворами: один - для трубки, по якій надходить вода, інший - для скляної трубки, у яку вставляється тампон зі стерильної вати (змінюють щодня). Збірники встановлюються на піддони чи баллоноопрокидыватели. Збірники з'єднані з аквадистиляторами за допомогою скляних трубок, що повинні впритул з'єднуватися з трубкою холодильника. Гумові трубки використовуються тільки для з'єднання скляних трубок.

13 Контроль і зберігання очищеної води Відповідно до вказівок НТД необхідно кожну партію води піддавати хімічному і бактеріологічному контролю. Щодня в аптеці вода з кожного балона перевіряється хіміком-аналітиком на відсутність хлоридів, сульфатів, солей кальцію й ін. Крім того, якість одержуваної очищеної води періодично перевіряють, проводячи проби: -у лабораторії з контролю якості лікарських засобів для повного хімічного аналізу - один раз у квартал; -у місцеву санітарно-бактеріологічну лабораторію для бактеріологічного дослідження - 2 рази в квартал. Воду очищену зберігають в асептичних умовах не більш 3 доби в добре вимитих, простерилізованих і закупорених балонах з хімічно стійкого скла в прохолодному місці

14 СПОСОБИ ПРОПИСУВАННЯ РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ Концентрація розчинів у рецептах може виражатися різними способами. 1.У відсотках: Rp: Solutіonіs Natrіі bromіdі 3% 200ml Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день 2.Роздільним перерахуванням речовини, що розчиняється, і розчинника: а) Rp: Natrіі bromіdі 6,0 а) Rp: Natrіі bromіdі 6,0 Aquae purіfіcatae 200ml Міsce. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день. б) Rp: Natrіі bromіdі 6,0 Aquae purіfіcatae ad 200ml Aquae purіfіcatae ad 200ml Mіsce. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Mіsce. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день. 3.Відношенням кількості речовини до загального обєму розчину: Rp: Solutіonіs Natrіі bromіdі ex 6,0 200ml Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день. 4.У тому випадку, якщо прописуються дуже малі кількості, головним чином, розчинів отрутних і сильнодіючих речовин у рецепті вказується кількість лікарської речовини до загального обєму всього розчину, що підлягає відпуску. Rp: Solutіonіs Aethacrіdіnі lactatіs (1:1000) 200ml Da. Sіgna. Для промивання ран. Da. Sіgna. Для промивання ран.

15 ОСНОВНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ОПЕРАЦІЇ ПРИ ПРИГОТУВАННІ РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ 1. Підбір флаконів і пробок. 2.Відважування лікарської речовини. 3. Відмірювання (доведення до обєму ) розчинника. до обєму ) розчинника. 4.Розчинення. 5. Проціджування чи фільтрування. фільтрування. 6.Закупорка. 7. Оформлення до відпустку і перевірка якості. перевірка якості.

16 ПРИГОТУВАННЯ КОНЦЕНТРОВАНИХ РОЗЧИНІВ Концентровані розчини-це робочі розчини лікарських речовин у визначених концентраціях, більш високих, чим вони прописуються в рецептах з розрахунком на відповідне розведення водою до зазначеної концентрації. У зв'язку з тим, що концентровані розчини виготовляються на тривалий термін, вони можуть бути середовищем для розвитку мікроорганізмів, їх варто готувати в асептичних умовах на свіжоперегнанній чи прокип'яченій воді, щоб вони були більш стійкими при збереженні. Усі застосовувані допоміжні матеріали, а також посуд повинні бути простерилізовані, а отримані розчини обов'язково профільтровані Концентровані розчини варто зберігати в добре закупорених штангласах, у захищеному від сонячних променів місці, при температурі не вище 250С чи при температурі холодильника (3- 50С).

17 Номенклатура концентрованих розчинів, які найчастіше використовують при приготуванні мікстур 5 % розчин (1:20) – розчин натрію гідрокарбонату 10 % розчини (1:10) – розчин натрію безоату, кофеїну- натрію бензоату 20 % розчини (1:5) – розчин натрію броміду, натрію йодиду, натрію хлориду, калію броміду, калію йодиду, калію хлориду, кальцію хлориду, хлоралгідрату, гесаметилентетраміну 25 % розчин (1:4) – розчин магнію сульфату

18 Наприклад, необхідно приготувати: 1 л 20% розчину калію броміду. Всі розрахунки можна проводити двома способами: з урахуванням густини даного розчину з урахуванням коефіцієнта збільшення обєму : Густина 20% розчину калію броміду дорівнює 1,144. Знаючи густину розчину, легко розрахувати необхідну кількість води. Для розрахунку можна скористатися формулою: Густина 20% розчину калію броміду дорівнює 1,144. Знаючи густину розчину, легко розрахувати необхідну кількість води. Для розрахунку можна скористатися формулою: m=V ρ, де m- маса розчину; V- обєм розчину; ρ – густина розчину. Для даного випадку m=1000 1,144 = 1144,0. Маса розчину складається з маси розчинника і маси речовини. Отже, для приготування 1 л 20% розчину калію броміду води треба взяти: 1144,0-200,0=944,0 (мл). У простерилізовану підставку відмірюють 944мл очищеної води, додають 200,0 г калію броміду і фільтрують, як було зазначено вище.

19 б) з врахуванням коефіцієнта збільшення обєму : Кількість води для приготування концентрованих розчинів можна розрахувати, використовуючи значення коефіцієнта збільшення обєму. Коефіцієнт збільшення обєму (КЗО)- величина, що показує збільшення обєму при розчиненні 1,0 речовини (таблиця є в підручнику, в наказі 197, додаток 1). Коефіцієнт збільшення обєму (КЗО)- величина, що показує збільшення обєму при розчиненні 1,0 речовини (таблиця є в підручнику, в наказі 197, додаток 1). Для броміду калію значення коефіцієнта збільшення обєму дорівнює 0,27. Тоді 200,0 при розчиненні займуть обєм 54 мл. Для броміду калію значення коефіцієнта збільшення обєму дорівнює 0,27. Тоді 200,0 при розчиненні займуть обєм 54 мл. Отже, для одержання 1 літру 20% розчину калію броміду необхідно взяти 946 мл очищеної води ( =946мл). Отже, для одержання 1 літру 20% розчину калію броміду необхідно взяти 946 мл очищеної води ( =946мл).

20 Виправлення концентрації розчинів Розчин виявився з вищою концентрацією ніж необхідно. Наприклад, потрібно було приготувати 1л 20% розчину калію броміду. Аналіз показав, що розчин містить 23% препарату. Скільки треба додати води для одержання 20% розчину? Розрахунок ведуть по формулі: А (С–В) Х = –––––––––; В Де Х- кількість води, необхідної для розведення приготовленого розчину, у мл; А – обєм приготовленого розчину, у мл; В – необхідна концентрація розчину, у %; С – фактична концентрація розчину, у %; 1000(23-20) Тоді Х = ––––––––––––=3000:20=150 (мл) 20

21 Виправлення концентрації розчинів 2. Розчин виявив з нищію концентрацією ніж необхідно. Наприклад, потрібно приготувати 1л 20% розчину калію броміду; аналіз показав, що розчин містить 18% препарату. Скільки треба додати сухої речовини для одержання 20% розчину? Розрахунок ведуть по формулі: А (В–С) Х = –––––––––; 100 –В де Х – кількість сухої речовини, яку варто додати, А – обєм приготовленого розчину, у мл; В – необхідна концентрація розчину, у %; С – фактична концентрація розчину, у %; - густина розчину; 1000 (20-18) Тоді Х=––––––––––––=2000:94,4=21,18(г) 100 1,144–20

22 Правила приготування мікстур: В підставці в розрахованій кількості очищеної води розчиняють сухі речовини в наступній послідовності – спочатку наркотичні, отруйні, сильнодіючі, потім загального списку. Якщо сума сухих речовин більше ніж 3 % враховують коефіцієнт збільшення обєму. Проціджують у флакон для відпуску через подвійний шар марлі, або ватний тампон Проціджують у флакон для відпуску через подвійний шар марлі, або ватний тампон Додають концентровані розчини із бюреткової системи, спочатку сильнодіючі, далі загального списку в порядку прописування в рецепті Додають не пахучі і нелеткі рідини ( сиропи, ново галенові препарати – кордіамін, адонізид); - спиртові рідини, у порядку зростання концентрації спирту; - пахучі і леткі рідини (грудний еліксир, нашатирно-ганусові краплі).

23 Rp: Analgіnі 3,0 Kalіі bromіdі 4,0 Aquae purіfіcatae 200ml Tіncturae Beladonnae 8ml Tіncturae Valerіanae 10ml Mіsсe. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази в день.

24 ППК ( з.б.) ППК ( з.б.) Загальний обєм складає 200мл+10мл+8мл=218мл. Загальний обєм складає 200мл+10мл+8мл=218мл. Концентрованого розчину калію броміду 20% (1:5) 4,0 5=20мл. Прописана кількість анальгіну (3,0) від загального обєму мікстури складає: 218 мл – 3,0 Концентрованого розчину калію броміду 20% (1:5) 4,0 5=20мл. Прописана кількість анальгіну (3,0) від загального обєму мікстури складає: 218 мл – 3,0 100 мл – Х =1,7% 100 мл – Х =1,7% Отже, порошкоподібних речовин міститься менш 3% (1,7% 3%), тому КЗО не враховуємо. Води очищеної: мл Отже, порошкоподібних речовин міститься менш 3% (1,7% 3%), тому КЗО не враховуємо. Води очищеної: мл ППК ( л.б.) ППК ( л.б.) Дата рецепта Дата рецепта Aquae purіfіcatae 180ml Aquae purіfіcatae 180ml Analgіnі 3,0 Solutіonіs Kalіі bromіdі (1:5) 20ml Tіncturae Beladonnae 8ml Tіncturae Valerіanae 10ml Vзаг. =218мл Приготував: Перевірив: Analgіnі 3,0 Solutіonіs Kalіі bromіdі (1:5) 20ml Tіncturae Beladonnae 8ml Tіncturae Valerіanae 10ml Vзаг. =218мл Приготував: Перевірив:

25 У підставку відмірюють 180мл очищеної води і розчиняють 3,0 анальгіну. Розчин проціджують через шматочок вати у флакон для відпуску. Туди ж відмірюють 20 мл розчину калію броміду (1:5), потім настойку беладони, в останню чергу відмірюють настойку валеріани (приготована на 70% спирті). Наклеїмо номер рецепта, етикетки "Мікстура",, «перед вживанням збовтувати». У підставку відмірюють 180мл очищеної води і розчиняють 3,0 анальгіну. Розчин проціджують через шматочок вати у флакон для відпуску. Туди ж відмірюють 20 мл розчину калію броміду (1:5), потім настойку беладони, в останню чергу відмірюють настойку валеріани (приготована на 70% спирті). Наклеїмо номер рецепта, етикетки "Мікстура",, «перед вживанням збовтувати».

26 Rp: Kalіі іodіdі Natrіі bromіdі aa 5,0 Glucosі 15,0 Aquae purіfіcatae 200ml Mіsсe. Da. Sіgna. По 1 столовій ложці 3 рази на день. Спочатку визначають процентний вміст глюкози від загального обєму мікстури. 180 мл – 15,0 100 мл – Х Х = 8,3%, більше 3%, необхідно враховувати КЗО. Тому розрахунок кількості води: Тому розрахунок кількості води: концентрований розчин натрію броміду 20% (1:5) - 25мл концентрований розчин натрію броміду 20% (1:5) - 25мл концентрований розчин калію броміду 20% (1:5) - 25мл концентрований розчин калію броміду 20% (1:5) - 25мл (5,0 5=25); (5,0 5=25); води: 180мл-(25мл+25мл+10,35мл)=119,6мл. води: 180мл-(25мл+25мл+10,35мл)=119,6мл.

27 Технологія приготування наступна: у підставку відмірюють 120мл води (краще теплої) і розчиняють 15.0 глюкози, розчин проціджують у флакон для відпуску; туди ж відмірюють по 25мл 20% розчину калію йодиду і 20% розчину натрію броміду. Етикетки "Мікстура", "Зберігати в прохолодному місці", номер рецепта. ППК Дата рецепта ППК Дата рецепта Aquae purіfіcatae 120ml Aquae purіfіcatae 120ml Glucosі 15,0 Glucosі 15,0 Solutіonіs Kalіі іodіdі (1:5) 25ml Solutіonіs Natrііbromіdі (1:5) 25ml Solutіonіs Kalіі іodіdі (1:5) 25ml Solutіonіs Natrііbromіdі (1:5) 25ml Vзаг. =180мл Vзаг. =180мл Приготував: Перевірив: Приготував: Перевірив:

28 Дякую Дякую за за у вагу! у вагу!