Топографічна Анатомія Привушної Залози Підготувала: студентка 2 курсу 1 м 2 Швець В.В. - презентация

1 Топографічна Анатомія Привушної Залози Підготувала: студентка 2 курсу 1м2 Швець В.В.

2 Glаndula parotіdea є найбільшою зі слинних залоз, її маса становить 20–30 г. Залоза має полігональну форму з розмірами приблизно 5 × 4 × 3 см і розташована на бічній поверхні обличчя в привушно-жувальній ділянці спереду і нижче вушної раковини. Її межі: а) передня – жувальний, мяз, задній край гілки нижньої щелепи разом із внутрішнім крилоподібним мязом; б) задня – мязи, що прикріплюються до соскоподібного паростка; в) верхня – зовнішній слуховий отвір; г) нижня – заднє черевце двочеревцевого мяза; д) дно ямки - мязи, що беруть початок від шилоподібного відростка (анатомічний букет Ріолана), і фасція, що їх покриває.

3

4 Вона складається з двох частин: поверхневої частини (pars superficialis) і глибокої частини (pars profunda). Глибока частина розміщена в занижньощелепній ямці. Привушна залоза вкрита привушною фасцією, а ззовні – тонким шаром підшкірної клітковини і шкірою. Привушна слинна залоза за будовою є складною розгалуженою альвеолярною залозою, складається з часточок і має мяку консистенцію, виділяє білковий (серозний) секрет – рідку слину.

5

6 Фасція на зовнішній поверхні залози потовщена і визначається як апоневроз. Однак вона стоншується в тих місцях, де залоза прилягає до глотки (глотковий відросток), а також у межах хрящової частини слухового проходу, де знаходяться санторієві щілини. Від капсули залози відходять усередину органа сполучнотканинні перетинки, відокремлюючи часточки. Такі взаємовідносини між капсулою і паренхімою залози обмежують поширення гнійного процесу в залозі.

7 Привушна протока (ductus parotideus) – протока Стенона – виходить із залози з її переднього краю і йде вперед на 1–2 см нижче виличної дуги по зовнішній поверхні жувального мяза, потім, обігнувши передній край цього мяза, протока пронизує щічний мяз і відкривається в присінок рота на рівні другого верхнього великого кутнього зуба на вершині сосочка привушної протоки (papilla ductus parotidea). Цей сосочок утворений слизовою оболонкою щоки. Визначається мінливість у топографії протоки. Наприклад, С.М.Касаткін, С.В.Білай виділяють такі її форми: пряму, висхідну, колінчасту, низхідну, S-подібну, подвійну протоку. Л.О.Цакадзе (1952) рекомендує проекцію протоки привушної залози визначати за допомогою двох ліній: верхня проходить між нижнім краєм зовнішнього слухового проходу і крилом носа, нижня – між нижнім краєм мочки вуха і кутом рота. При високому положенні ця протока прилягає до верхньої, а при низькому – до нижньої лінії за Л.О.Цакадзе.

8

9 Кровопостачання У нижньовнутрішню частину привушної залози входить основний стовбур a. carotis externa, який, ідучи знизу вгору, на рівні шийки суглобового паростка нижньої щелепи віддає a. maxillaris в глибоку ділянку лиця та продовжується кінцевою гілкою a. temporalis superficialis. Усередині залози зовнішня сонна артерія віддає a. transversa faciei, що йде паралельно виличній дузі. Позаду та над зовнішньою сонною артерією через товщу привушної залози вздовж гілки нижньої щелепи проходить v. retromandibularis. У цьому відділі в неї впадають дрібні вени вушної раковини, скронево-нижньощелепного суглоба, середнього вуха та тканини привушної залози. V. retromandibularis спускається вниз і в шийній ділянці з'єднується з v. facialis, після чого впадає у v. jugularis interna. Лімфатичні судини від залози впадають у nodi lymphatici parotidei superficiales et profundi.

10

11 Іннервація : N. facialis в товщі привушної залози утворює plexus parotideus. Кінцеві гілки зазначеного сплетення формують pes anserinus major, до складу якої входять променево розташовані периферійні гілки: rr. temporales, rr. zygomatici, rr. buccales, r. colli, r. marginalis mandibulae. Чутлива іннервація передається по rr. parotidei n. auriculotemporalis, що є гілкою n. mandibularis (третя гілка n. trigeminus). Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових волокнах (від ganglion oticum) n. petrosus minor (гілка n. glossopharyngeus). Симпатична іннервація здійснюється за рахунок симпатичних післявузлових волокон від сплетення навколо зовнішньої сонної артерії.

12