Хімічні і Біологічні фактори небезпеки Автор: Іванов Олег 2 курс коледжу. - презентация

1 Хімічні і Біологічні фактори небезпеки Автор: Іванов Олег 2 курс коледжу

2 Хімічні фактори небезпеки Загальна характеристика хімічних речовин. Протягом свогожиття людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здо­ров"я, а також травми як у момент контакту, так і через певний про­міжок часу. Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які за­лежно від їх практичного використання можна поділити на: промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинни­ки, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо); отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бурянами та гризунами (гербіциди, пестициди); лікарські препарати; хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби; хімічна зброя.

3 Хімічні фактори небезпеки

4 Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поді­ляються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, нарко­тичні, задушливі, ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенси­білізатори. Токсичні речовини це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему).Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполу­ки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

5 Хімічні фактори небезпеки Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це свинець, радіоактивні речовини тощо. Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутво­рення пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест,нікель, хром тощо).

6 Хімічні фактори небезпеки Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту). Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну (народжувальну) функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо Сенсибілізатори це речовини, що діють як алергени. Це, наприклад розчинники, формалін, лаки на основі нітро - та нітрозосполук тощо

7 Хімічні фактори небезпеки Дуже негативні наслідки має вплив саме отруйних речовин на живі організми, повітря, грунт, воду тощо. Своєю дією ці речовини призводять до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров"я та працездатність людей, на їх майбутнє покоління. Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх живих організмів, особливо людей та тварин. Шляхи проникнення отруйних речовин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок. Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсич­ності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних власти­востей.

8 Хімічні фактори небезпеки За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на: серцеві кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо; нервові порушення психічної активності (чадний газ, фосфор­ органічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні ліки); печінкові хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби; ниркові сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кис­лота; кров*яні похідні аніліну, анілін, нітрити; легеневі оксиди азоту, озон, фосген.

9 Хімічні фактори небезпеки За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на: серцеві кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо; нервові порушення психічної активності (чадний газ, фосфор­ органічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні ліки); печінкові хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби; ниркові сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кис­лота; кров"яні похідні аніліну, анілін, нітрити; легеневі оксиди азоту, озон, фосген. За тривалістю дії шкідливі речовини можна поділити на три групи: летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5% випадків) термін дії до 10 діб; тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болю у грудях термін дії від 2 до 5 діб; короткочасні тривалість декілька годин. Призводять до подраз­нення у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.

10 Хімічні фактори небезпеки Велика кількість захворювань, а також отруєнь виникає із проникненням шкідливих речовин газів, парів, аерозолів в організм людини головним чином через органи дихання. Цей шлях дуже небезпечний, тому що шкідливі речовини, потрапляючи у кров, розносяться по всьому організму. Аерозолі викликають загально токсичну дію у результаті проникнення пилових часточок (до 5 мкм) в глибокі дихальні шляхи, в альвеоли, частково або повністю розчиняються в лімфі і, поступаючи у кров, викликають інтоксикацію. Високодисперсні пилові часточ­ки дуже важко вловлювати.

11 Хімічні фактори небезпеки Отруйні речовини потрапляють у шлунково-кишковий тракт через недотри­ мання правил особистої гігієни, наприклад, харчування або куріння на робочому місці без попереднього миття рук. Ці речовини відразу можуть потрапляти у кров з ротової порожнини. До таких речовин, наприклад, належать Жиророзчинні спо­луки, феноли, ціаніди.

12 Біологічні фактори небезпеки Загальна характеристика біологічних об"єктів. Одним з видів небезпеки є біологічні речовини, до яких відносять макроорганізми (рослини та тварини) і патогенні мікроорганізми, збудники інфекцій­ них захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, най­ простіші). Отруйні рослини. Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюко­зидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо. За ступенем токсичності рослини поділяють на: отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо) ; дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо); смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний).

13 Біологічні фактори небезпеки

14 Отруйні тварини. Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що вироб­ляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках ево­люційного розвитку.

15 Біологічні фактори небезпеки В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:через верхні дихальні шляхи (повітрям);через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);через шкіру та слизові оболонки. Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів. При спілкування хворого зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться, ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.

16 Біологічні фактори небезпеки Одним з найефективніших методів боротьби з інфекційними захво­рюваннями є їх специфічна профілактика. Вона заснована на створю­ванні штучного імунітету шляхом попереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку набули щеплення проти чуми, туляремії, бруце­льозу, туберкульозу, сибірки, правця, дифтерії, черевного тифу, висип­ного тифу, натуральної віспи, коклюшу тощо. Проти деяких захворю­вань попереджувальні щеплення проводяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфекцій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає загроза їх поширення.

17 Біологічні фактори небезпеки Для захисту від проникнення в організм людини інфекції викорис­товують такі ж засоби, як і для захисту від радіоактивних та хімічних отруйних речовин. Ці засоби захисту поділяють на: індивідуальні (протигази, захисні маски і засоби захисту шкіри); колективні (спеціально обладнані інженерні споруди). У комплексі заходів, спрямованих на проти біологічний захист, обо­в"язковими складовими є дезинфекція, дезинсекція і дератизація. Дезинфекція це знищення або вилучення хвороботворних мікробів з зовнішнього середовища. Поряд з дегазацією та дезактивацією де­зинфекція входить у поняття спеціальної обробки різних об"єктів з метою ліквідації наслідків застосування бактеріологічної зброї. Дезинсекція проводиться для знищення шкідливих для людини комах та кліщів збудників інфекційних захворювань. Дератизація проводиться для боротьби з гризунами, що можуть бути джерелом або переносниками інфекцій.