Тема презентацiї: Невербальні засоби комунікації. Жести і міміка як складові анімації. - презентация

1 Тема презентацiї: Невербальні засоби комунікації. Жести і міміка як складові анімації.

2 Вступ. Опанувати комунікативною компетентністю неможливо без знань про невербальні засоби спілкування. Взагалi 2/3 всієї інформації про людину (співбесідника), її наміри і значимі характеристики виходить не з того, що людина говорить, а безпосередньо з поведінки, що спостерігається, тобто з невербальної комунікації. Існує 5 основних каналів невербальної комунікації. 1. Міміка 2. Жести. 3. Візуальний контакт. 4. Голосові характеристики. 5. Просторова поведінка. Крім того, психологічно значущу інформацію має також те: а) як поводиться з протилежною статтю; б) як використовує засоби підвищення свого статусу; в) як вдягається; г) як проявляє ольфакторні сигнали (природні та штучні запахи)

3 Міміка - зовнішнє вираження психічних станів, у першу чергу емоційних, що проявляється в сукупності координованих рухів м'язів обличчя. Міміка здатна передавати емоційний і змістовний підтекст мовних повідомлень і служити регулятором процесу спілкування. Загальновідомо, що ефективне спілкування можливо тільки за умови адекватної оцінки тих емоцій та почуттів, які відчуває співрозмовник, партнер і які виражаються на його обличчі. Відомо, що сильно рухлива міміка свідчить про жвавість і швидку змінюваність сприймання вражень і внутрішніх переживань, про легку збудливість від зовнішніх подразників. Малорухома міміка, в цілому, вказує на сталість психічних процесів. Подібна міміка асоціюється зі спокоєм, сталістю, розважливістю, надійністю.

4 По вираженню обличчя можна визначити як людина ставиться : до ситуації, до інформації, до людини. 1)Обличчя і його вираження легше контролюються людиною, чим інші невербальні ознаки, тому їм легко навчитися, і, відповідно, ввести нас в оману. 2)Таким чином, мімічна сторона спілкування вкрай важлива для повноцінного взаєморозуміння, виражаючи, насамперед, емоційний стан та емоційне відношення під час взаємодії.

5 Жести рухи, що мають сигнальне значення в спілкуванні; це виразні рухи головою, рукою або кистю, які проявляються у процесі спілкування. Жести в процесі спілкування не тільки супроводжують мову. На основі жестів можна зробити висновок про відношення людини до якої-небудь події, особи, предмета.

6 Жест також може свідчити про бажання людини, його стани. Особливості жестикуляції можуть служити підставою для висновку про певну психологічну властивість. Існує багато класифікацій жестів за різними підставами. Приведемо деякі з них. За фізичною природою жести можна розділити на дві великі групи: головні й мануальні (ручні). Друга група, включає підгрупи жестів, виконуваних однієї рукою або обома руками, і жестів, що різняться по активно використовуваній частині рук: пальцевих, кистьових, ліктьових, плечових або змішаних. По характеру впливу на людину, виділяють візуальні, візуально- акустичні, візуально-тактильні жести. Ще одна класифікація жестів: комунікативні, виразні рухи, що заміняють елементи мови; ілюструючи, що підкреслюють, супроводжують мовлення поза мовним контекстом; модальні, що виражають оцінку, відношення до предметів, явищ навколишнього середовища.

7 Психологами відзначаються наступні функції погляду в спілкуванні: інформаційний пошук (у ході взаємодії мовець дивиться на слухаючого наприкінці кожної репліки й в опорних пунктах усередині репліки, а слухаючий - на мовця, для отримання зворотного зв'язку); оповіщення про звільнення каналу зв'язку; прагнення приховувати або виставляти своє "Я"; установлення й підтримка соціальної взаємодії. Мова очей, на думку психологів, дуже важлива для самовідчуття в процесі спілкування.

8 Голосові характеристики. Інтонація визначається як сукупність звукових засобів мовлення, що його організують. Це ритміко-мелодійна сторона мовлення. Основними її елементами є мелодія мовлення, її ритм, інтенсивність, темп, тембр, а також фразова й логічна побудова наголосу. Голосові характеристики дозволяють виражати свої думки й почуття, вольові устремління не тільки разом із словом, але й окремо від нього, а іноді й всупереч йому.

9 Паузи - можуть бути використані як ефективний засіб маніпулювання співрозмовником: зненацька і точно надана ініціатива спроможна сильно його напружити, змусити внутрішньо метушитися. У діалозі уникають пауз ті, хто почуває себе тривожно і боїться "повиснути в пустоті" або спровокувати небезпечний поворот бесіди.

10 Темп - у мовному спілкуванні також має сенс. Крім традиційного зв'язку з темпераментом "взагалі", швидкість промови може вказувати на функціональний стан. Людина збуджена, розпалена, говорить швидше, злегка недомовляє слова, але як правило, з деяким напруженням.

11 Тембр - особливості звучання голосу. Вони є важливими для розуміння актуального стану і минулих проблем, що запам'яталися в звуці. Одна справа коли людина говорить "високим" голосом, а інша, коли "низьким". Тут можна виявити характеристики самоконтролю, мужності, жіночності тощо.

12 Просторова поведінка : також у значній мірі позначається на процесі взаємодії людей. Вибір дистанції спілкування визначається соціальним престижем, національно-етнічними ознаками, статтю, віком, характером взаємин між людьми. Існують чотири просторові зони: 1. Інтимна зона (фіз. конт см): на інтимній відстані спілкуються діти, батьки, чоловік і жінка, близькі родичі, коханці. Це є найбільш охороняємою зоною, на яку підпускаються тільки ті, з ким людина знаходиться в тісному емоційному контакті. 2. Особиста (персональна) зона (50 см см): на цій дистанції спілкуються люди в яких є якісь стосунки, вони є приятелями або колегами по роботі. Особиста зона є оптимальною для вечірок, офіційних прийомів, ділових розмов і бесід. 3. Соціальна зона (120 см см): для цієї зони характерні нейтральні міжособистісні стосунки. На цій дистанції проходить формальне спілкування усіх видів. 4. Суспільна (публічна) зона (більше 200 см): характерна для спілкування з групою людей.

13 Порушення оптимальної дистанції спілкування сприймається партнерами негативно, і вони намагаються її змінити. Таким чином, люди у різних ситуаціях спілкування активно змінюють свій простір, установлюють оптимально відповідну об'єктивним і суб'єктивним умовам дистанцію взаємодії.

14 Висновок На закінчення можна зробити висновок про те, що невербальна комунікація в цілому відіграє величезну роль у людській взаємодії, переважно "працюючи" на підсвідомому рівні психіки. Вона є одним з основних засобів передачі зворотнього зв'язку партнерові по спілкуванню. Дякую за увагу.