Евтрофікація. Цвітіння води. (вся інформація взята з просторів інтернету) - презентация

1

2 Евтрофікація (від грецького eutrophia добре харчування) збагачення водойм біогенними елементами, що супроводжується підвищенням продуктивності водойми. Евтрофікація може бути наслідком природного старіння водойми, внесення добрив або забруднення стічними водами.

3 За рівнем евтрофікації водойми поділяються на: оліготрофні (слабко евтрофіковані); мезотрофні (середньоевтрофіковані); евтрофні (сильно евтрофіковані);

4 Розрізняють евтрофікацію водойм природну і антропогенну. Природна евтрофікація триває тисячоліття, повільно і поступово. Внаслідок неповної мінералізації водних рослин спостерігається накопичення органічних речовин і збільшення концентрації біогенних елементів у водоймах. Антропогенна евтрофікація наступає набагато швидше, особливо у водоймах з повільним стоком – озерах, водосховищах, ставках. Це повязано зі значним надходженням біогенних елементів – N, P у вигляді мінеральних добрив, миючих засобів, стоків тваринницьких ферм, атмосферних аерозолів.

5 При евтрофікації водойм на початкових етапах підвищується до певного рівня первинна продукція, а саме, створюється більш багата кормова база для розвитку риб. Це сприяє збільшенню її чисельності, однак пізніше внаслідок різкого збільшення фітопланктону погіршується якість води, виникає «цвітіння», зменшується її прозорість, вміст у ній кисню, тому високий ступінь евтрофікації водойми викликає замори риб, пригнічує розвиток інших гідро біонтів, що призводить до втрати генофонду, зменшення здатності екосистеми до гомеостазу і саморегуляції.

6 Цвітіння води - це процес, обумовлений значним (зазвичай набагато вище норми) збільшенням концентрації мінеральних поживних речовин (азот, фосфор, калій і ін), що надходять у водойми з водозбірної площі.

7 Найчастіше викликають цвітіння прісних водойм в Північній півкулі синьо-зелені (види родів Microcystis, Anabaena, Aphanizomenon та ін), у Південній - діатомові.

8 Здатність синьо-зелених водоростей до швидкого розмноження пов'язана насамперед з витривалістю до екстремальних температур і концентрацій солей, низькому вмісту біогенів, слабкої освітленості, наявності сірководню, малій кількості кисню, до міксотрофного і хемогетеротрофного живлення, а також здатністю багатьох з них до фіксації азоту.