Нуптун Загальна інформація Непту́н восьма за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи. Вона четверта за розміром, третя за масою і належить до планет-гігантів. - презентация

1 Нуптун

2 Загальна інформація Непту́н восьма за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи. Вона четверта за розміром, третя за масою і належить до планет-гігантів. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає комета Галлея. Маса Нептуна у 17,2 рази, а діаметр екватора у 3,9 рази більший за земний. Планета названа на честь римського бога морів.

3

4 Відкриття Нептун було відкрито 23 вересня 1846 року, і він став першою планетою, відкритою завдяки математичним розрахункам, а не шляхом регулярних спостережень. Припущення про наявність планети були пов'язані з непередбаченими змінами в орбіті Урана, гравітаційні сили якої могли призвести до появи цих відхилень. Згодом Нептун було знайдено неподалік розрахованого розташування. Незабаром було відкрито і його супутник Тритон, проте інші 14 супутників, які відомі зараз, були відкриті лише у XX столітті. Повз Нептун пролітав тільки один космічний апарат «Вояджер-2», 25 серпня 1989 року.

5 Нептун та інші планети Нептун за своїм складом близький до Урана, а обидві ці планети відрізняються за складом від інших планет-гігантів Юпітера та Сатурна. Інколи Уран та Нептун відносять до окремої категорії «крижаних гігантів». Атмосфера Нептуна, подібно до атмосфери Юпітера та Сатурна, складається в основному з водню та гелію. Сліди метану в зовнішніх шарах атмосфери є причиною синього забарвлення планети.

6 Умови на поверхні Нуптуна В атмосфері Нептуна бушують найсильніші вітри серед усіх планет Сонячної системи. За деякими оцінками, їх швидкість може досягати 2100 км/год. Під час прольоту «Вояджера-2» 1989 року в південній півкулі Нептуна було виявлено так звану Велику темну пляму, аналогічну Великій червоній плямі на Юпітері. Температура у верхніх шарах атмосфери Нептуна близько 220 °C. У центрі планети температура за різними оцінками становить від 5400 K до °C, що відповідає температурі на поверхні Сонця та в ядрі більшості відомих планет. У Нептуна є слабка та фрагментована кільцева система, можливо, виявлена ще в 1960-ті роки, але достеменно підтверджена лише «Вояджером-2» 1989 року.

7 Фізичні характеристики планети Нептун має масу 1,0243×10 26 кг та екваторіальний радіус км. Прискорення вільного падіння на поверхні цієї планети в середньому в 1,14 разів більше за земне, серед планет Сонячної системи більше має лише Юпітер. Середня густина Нептуна (1,66 г/см³) майже втричі менша за земну.

8 Орбіта та обертання

9 Інші характеристики Нептун має магнітне поле, напруженість якого на полюсах приблизно вдвічі більша, ніж на Землі. Ефективна температура поверхні планети становить близько 38 К. У центрі ядра Нептуна температура досягає 7000 К за тиску 7-8 мегабар.

10 Хімічний склад Атмосфера Нептуна це здебільшого водень і гелій з невеликою домішкою метану: синій колір Нептуна є результатом поглинання цим газом червоного світла в атмосфері, як на Урані. В атмосфері Нептуна міститься у більшій пропорції лід: водний, аміачний, метановий. Також в його атмосфері є сліди вуглеводнів і, можливо, азоту. Товщина атмосфери від 10 до 20% радіуса поверхні, а її маса не менше 5 і не більше 10% маси планети. В нижніх шарах збільшується концентрація метану, водяної пари та аміаку

11 Будова Нептуна: 1. Верхня атмосфера і шар хмар. 2. Атмосфера (водень, гелій, метан) 3. Мантія (водяний, аміачний, метановий лід) 4. Кам'яне ядро (кремній, нікель, залізо)

12 Атмосфера Атмосфера Нептуна складається з водню (приблизно 67%), гелію (31%) і метану (2%). На верхніх шарах це 80% водню і 19% гелію. Крім цих основних компонентів, вона містить також незначні домішки речовин, що є результатом фотолізу метану: ацетилен C2H2, діацетилен C4H2, етилен C2H4 й етан C2H6, а також чадний газ CO і молекулярний азот N2.

13 Хмари на Нептуні

14 Клімат Погода на Нептуні характеризується надзвичайно динамічною системою штормів, з вітрами, що досягають майже надзвукових швидкостей. Максимальна зареєстрована швидкість вітру на Нептуні досягала 600 м/с, що є рекордом для Сонячної системи. У ході відстеження руху постійних хмар було зафіксовано зміну швидкості вітру від 20 м/с у східному напрямку до 325 м/с на західному. У верхньому хмарному шарі швидкості вітрів різняться від 400 м/с вздовж екватора до 250 м/с на полюсах

15 Шторми У 1989 році Велика темна пляма, стійкий шторм-антициклон розмірами × 6600 км, був відкритий апаратом НАСА «Вояджер- 2». Цей атмосферний шторм нагадував Велику червону пляму Юпітера, однак 2 листопада 1994 року космічний телескоп «Габбл» не виявив його на колишньому місці. Замість нього нове схоже утворення було виявлено в північній півкулі планети. Скутер це інший шторм, виявлений південніше Великої темної плями.

16 Велика темна пляма, фото з "Вояджера-2".

17 Кільця Нептуна Нептун також має кільця два широких і два вузьких. Їх було відкрито під час затемнення Нептуном однієї з зірок 1981 року. Спостереження з Землі дозволили побачити тільки слабкі дуги замість повних кілець[36], але фотографії «Вояджера-2» в серпні 1989-го року показали їх повністю. Одне з кілець має складну викривлену структуру. Подібно Урановим і Юпітеровим, кільця Нептуна дуже темні й будова їх невідома. Можливо, кільця складаються з льоду, покритого силікатами чи вуглецевмісним матеріалом, що надає їм червонуватий відтінок. Їм дали наступні назви: зовнішнє Адамс, потім безіменне кільце, що збігається з орбітою супутника Нептуна Галатеї, слідом Левер'є, і, нарешті, слабке, але широке кільце Галле. Як видно, назви кілець увіковічили тих, хто брав участь у відкритті Нептуна.

18 Кільця Нептуна

19 Супутники Нептуна Нептун має 14 супутників, що названі іменами морських божеств в грецькій міфології. Інформацію про них наведено у таблиці.

20

21 Місії до Нептуна У 1977 році Лабораторією реактивного руху НАСА було запущено місію «Вояджер-2», що пролетіла повз Нептун 1989 року. Наразі цей апарат є єдиним, що наближався до планети. Оскільки Нептун був останньою великою планетою, повз яку пролітав «Вояджер-2», було вирішено що він зробить близький проліт повз один з супутників Тритон, незважаючи на те, які це матиме наслідки для траєкторії апарату. «Вояджеру-2» вдалось пролетіти на відстані всього лиш 4400 км від атмосфери Нептуна, 25 серпня 1989 року. Ця місія підтвердила наявність магнітного поля в Нептуна, відкрила ще 6 супутників планети та показала, що в Нептуна більше одного кільця. У 2003 році НАСА запропонувала можливість досліджень Нептуна за допомогою космічного апарата на орбіті планети, але місію Neptune/Triton Orbiter ухвалено не було

22 Вояджер-2

23 Зображення Тритона, складене з серії фотографій «Вояджера-2»

24 Нептун в культурі Планета фігурує в багатьох літературних творах, зазвичай, науково-фантастичних, а також у фільмах, музиці й т.д. Зокрема, Нептун зустрічається в наступних творах: У творі The Star (укр. Зоря) Герберта Уеллса Нептун падає на Сонце в результаті зіткнення з іншим масивним об'єктом, ледь не гублячи при цьому Землю Нептун слугує фоном в науково-фантастичному фільмі Крізь горизонт Нептун є домівкою для високорозвиненої людської раси в творі Олафа Степлдона Last and First Men (укр. Перші та останні люди) У Міфах Ктулху ця планета заселена цікавими грибковими створіннями.