Володимир Варфоломійович Назаренко - самобутній поет самобутній поет з Березової Рудки з Березової Рудки. - презентация

1 Володимир Варфоломійович Назаренко - самобутній поет самобутній поет з Березової Рудки з Березової Рудки

2 Батько і мати – два сонця гарячих Батько – Варфоломій Андрійович Мати –Євдокія Василівна

3 Сільської родини прадавнє коріння, колиска дитинства і батьківський дім Володя на руках у мами з бабусею, батьком і братами

4

5 Так затишно в теплі – добрі пригадувати хугу – стужу. Є їсти – пити на столі і спокій огортає душу

6 Прекрасна пора дитинства Повернути б усе! Повернути спочатку І почати життя з того першого кроку, І ступити у світ тим русявим хлопятком, Що так мріє полинути в небо високе. Не вертаються зими, не вертаються весни, І літа в журавлиних ключах не вертають. Тільки в казці і пісні на хвилю воскреснуть І буяють садами недосяжного раю. Повернути б усе буйно цвітом калини, Ранків чисту росу, з віч солоні сльозини, Живе серця биття у добрі і любові, Ясний сонячний усміх і синість грозову. Повернути б усе. Стати долею-житом Золотим янголям, тим дитятком безгрішним І проміння любові натхненно дарити При творінні дароване людям Всевишнім.

7 Ми з тобою із тих років, У яких нема мороки, З незатьмареного світу, мрії яблуневоцвіту.

8 На оцій вулиці… По оцій вулиці… В серці все зосталося, не забулося… Сліди босих ніг в теплій куряві Ні зливами не змиті, ні бурями. З другом дитинства і юності Володимиром Потьомкою.

9 Ой, як легко складати пісні, Коли серце у грудях співає. І співає навіть уві сні, Ні на мить на одну не змовкає. А щоб серце співало моє, Небагато мені зовсім треба - Бачить сонце усмішки твоє, Бачить посмішку синього неба. А як пісні мої пролунять У народному вже виконанні - Моє щастя цю землю кохать І освідчитись їй у коханні.

10 Спасибі, Боже, за прекрасні миті життя людського…

11 Не вірте в наклепи про мене й пересуди Не вірте, я прошу вас, добрі люди… Не вірте злобному обмовленому слову краще послухайте «Сонечко любові».

12 Сонечко любові Встало над полями. Сонечко любові, Де Дніпрова повінь. Сонечко любові Посмішкою мами Сяє над світами.

13