У першій половині XIX ст. в найбільших містах України Ки­єві, Львові, Харкові, Полтаві, Одесі вже були сформовані свої музич­ ні традиції. Із відкриттям. - презентация

1 У першій половині XIX ст. в найбільших містах України Ки­єві, Львові, Харкові, Полтаві, Одесі вже були сформовані свої музич­ ні традиції. Із відкриттям театрів, появою оперних труп та організа­цією концертного життя розпочався новий етап культурного розвитку України. Важливе значення в цьому процесі мало відкриття універ­ситетів у Києві, Львові, Харкові. При Харківському університеті пра­цювали музичні класи, а у Львові було відкрито консерваторію, що істотно позначилося на розвитку музичного життя цих міст. Отже, для музичної культури України першої половини XIX ст. було харак­терним формування творчих сил, а також перехід мистецтва на нові, демократичні засади.

2 Значних успіхів українська музика досягла в другій половині XIX ст. Докорінно змінилося концертне і театральне життя, повязане з відкриттям оперних театрів у Києві, Харкові, Львові. У великих і малих містах України влаштовувалися симфонічні концерти, створю­валися музичні товариства. Завдяки високому професіоналізму українського театру почав активно розвиватися цілий ряд музичних жанрів. Розпочали й акти­візували свою діяльність музично-театральні трупи на чолі з М. Кропивницьким, М. Садовським, М. Старицьким, П. Саксаганським, М. Карпенком-Карим, М. Заньковецькою. Для їхніх вистав почали створювати музику українські композитори, зокрема М. Лисенко. М. Заньковецька в ролі Ази у спектаклі М. Старицького «Циганка Аза»

3 Національні музично- педагогічні традиції М. Лисенка продовжу­вав і М. Леонтович, чільне місце у творчості якого посідають хорові обробки українських народних пісень, а також оригінальні, самобутні композиції, написані на основі народних мелодій. Композитор розробив теорію цілісного сприйняття музичного обра­зу на основі поєднання кольорів зі звучанням му­зичного твору.

4 Хорова культура України кінця XIX ст. знаменувалася активним розвитком церковного співацького руху. Цьому сприяла плідна диригент­ська діяльність таких визначних хорових дириген­тів, як О. Кошиць, К. Стеценко, М. Леонтович та ін. Репертуар хорових колективів охоплював літургійні твори, обробки народних пісень, ори­гінальну хорову творчість композиторів. У За­хідній Україні осередками хорового співу були гімназії та семінарії, а також музично-хорові то­вариства. Фундаторами й керівниками хорових колективів були Ф. Колесса, С. Людкевич, Д. Со­ чинський.

5

6

7 Значним внеском у розвиток музично- театральної культури Львова було відкриття при­ ватного міського театру Скарбека, одного з най­ більших у Європі. На його сцені дебютували випускники Львівської консерваторії, зокрема і С. Крушельницька,ви­ конавська майстерність яких набула світового визнання.

8

9

10 У середині XIX ст. самодержавна політика спричинила занепад автентичного кобзарського виконавства: припиняли своє існування кобзар­ські братства, зникали автентичні інструменти, втрачався репертуар. Найбільший внесок у справу збереження й відродження кобзарства зробили М. Лисенко і Г. Хоткевич. М. Лисенко записав думи Оста­па Вересая і організував його виступи в Києві та Петербурзі, чим привернув увагу науковців до кобзарського виконавства як до самобутньо­го явища.

11