Психологічна безпека – вчителю. Синдром професійного вигорання. Якщо ми не знаходимо спокою у собі, безнадійно його шукати будь- де. Ларошфуко. - презентация

1 Психологічна безпека – вчителю. Синдром професійного вигорання. Якщо ми не знаходимо спокою у собі, безнадійно його шукати будь- де. Ларошфуко

2 Емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту в формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючі впливи. Емоційне вигорання представляє собою набутий стереотип емоційної, найчастіше професійної поведінки. Вигорання можна розглядати як функціональний стереотип, оскільки він дозволяє людині дозувати та економно використовувати енергетичні ресурси.

3 Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту. Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.

4 Синдром вигорання включає в себе три основні складові: - емоційну виснаженість; - деперсоналізацію; - редукцію професійних досягнень.

5 Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою. Деперсоналізація (дегуманізація) цинічне відношення до роботи та до її об'єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють. Редукція професійних досягнень виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.

6 Психофізичні симптоми: - почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми); - відчуття емоційного і фізичного виснаження; - зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху); - загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників); - часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту; - різка втрата чи різке збільшення ваги;

7 - повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год., або ж навпаки, нездатність заснути до 23 год. ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу); - постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня; - задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні; - помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

8 Поведінкові симптоми: - відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її все складніше і складніше; - співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде); - незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить; - керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим; - відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів; - невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій; - дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності; - зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.

9 Методи гармонізації психофізичного стану Існує три види: 1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло). 2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан). 3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду).

10 Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан): - гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові; у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив) - музика (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики, хоча у малих дозах рок теж буває корисним, він допомагає вивільнитись від негативних емоцій) - спілкування з сімєю, друзями - заняття улюбленою справою, хобі (компютер, книжки, фільми, вязання, садівництво, рибальство, туризм… ) - спілкування з природою(природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії) - спілкування з тваринами - медитації, візуалізації (існують цілеспрямовані, задані на певну тему візуалізації – уявно побувати у квітучому саду, відвідати улюблений куточок природи і т.д.) Пропонуємо вашій увазі одну з візуалізацій під чудову музику «Аве Марія