ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Роботу виконували учні 10-Б класу Пологівської гімназії Основа Коропець Сергій та Мовенко Дмитро. - презентация

1 ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Роботу виконували учні 10-Б класу Пологівської гімназії Основа Коропець Сергій та Мовенко Дмитро

2 ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ Біографи письменника вказують, що поштовхом до написання цього твору стала комічна історія про домагання дворянських прав, яку пережив батько Івана Карповича – Карпо Адамович Тобілевич. На це пiшло чимало часу i марно: дворянство не було доведено, оскiльки прiзвище в старих документах було Тобелевич, а в нових Тобiлевич.

3 Цей біографічний факт драматург підніс до широкого узагальнення, гостро висміявши і засудивши станове честолюбство соціальної касти – дворянства.

4 «Мартин Боруля» започатковує блискучий ряд «серйозних комедій» І.Тобілевича, твір з багатьох точок зору показовий.

5 ПЕРСОНАЖІ Мартин Боруля багатий шляхтич, чиновик. Палажка його жiнка. Марися їх дочка. Степан їх син, канцелярист земського суду. Гервасiй Гуляницький друг Мартина, батько Миколи. Микола його син, парубок. Нацiєвський регiстратор з ратушi. Трандалєв повiрений. Протасiй Пеньонжка, Матвiй Дульський чиновники. Омелько, Трохим наймити Борулi.

6 Мартин Боруля головний персонаж комедiï. Це людина iз заможноï верхiвки села, не заслiплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманностi. Однак, це натура, скалiчена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лiнiю».

7 Мартин гарний сiм'янин, у домi порядок i достаток; i авторитет, i гроші - все це у героя є. Виявляється, герою треба дворянського титула, який, на думку Борулі, зробить його паном.

8 Мартин велить своïм дiтям називати себе не татом, а «папiнькою», а маму «мамiнькою». Вiн довго вранцi вилежується в лiжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, вiд довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче вiддати замiж за «образованого чоловiка», сина Степана мрiє бачити знатним чиновником.

9 На прикладі образу головного героя Мартина Борулі І.Тобілевич розкриває конфлікт здорової народної моралі з «манією» дворянства, породжений відстоюванням ним своєї людської гідності. Автор до мінімуму звів роль комедійної інтриги, віддавши перевагу внутрішній дії.

10 Конфліктну ситуацію драматург виводить не стільки з зовнішніх причин, скільки з внутрішнього стану персонажу нестримного прагнення довести, що ні чим не гірший від «приймака Красовського». Така заглибленість у душу людини надає камерності звучання комедії, відтворює складні внутрішні почуття та психологічні колізії, визначає трагікомізм образу.

11 І.Карпенко-Карий показує до чого може призвести людину ігнорування здорової народної моралі і одночасно утверджує високі етичні норми образами людей, які не цураються землі, праці на ній, свого походження, національних звичаїв і традицій (Гервасій Гуляницький, його син Микола), які випромінюють нехитру народну мудрість.

12 Позиція автора зумовила типові узагальнення комедії, проникливий аналіз людських стосунків та характерів, соціальну детермінованість конфліктів і перепетій, вчинків і розв'язок. До речі, в «Мартині Борулі» проглядаються ситуації з «Ревізора», коли зібралися гості, а жених поїхав, з «Одруження Фігаро» сама втеча жениха.

13 Основою типізації характерів і обставин у цій п'єсі є загальнолюдський зміст таких категорій як честь, гідність, добро з одного боку та підступність, пристосуванство, егоїзм, зло з другого. Звідси і наявність трагікомічних елементів у творі.

14 Ідея твору Гідність людини визначається не приналежністю до привілейованого соціального стану, а чесна трудова діяльність, простота і щирість у взаєминах з людьми.

15 Мораль Висмiявши таку поведiнку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицiй, ставлення людини до своєï рiдноï землi, свого родоводу, працi, народних звичаïв. Головне не титул, а вмiння залишатися порядною, високоморальною людиною у всiх життєвих ситуацiях.

16 Іван Франко писав, що Мартин Боруля – одна з найкращих українських комедій.

17 Пєсу Мартин Боруля було екранізовано 1953 року, режисером О.Швачко.