Ранньопервісна родова община Родова община - це форма організації первісного суспільства, що становила колектив кровних родичів і характеризувалась зрівняльним. - презентация

1

2 Ранньопервісна родова община

3 Родова община - це форма організації первісного суспільства, що становила колектив кровних родичів і характеризувалась зрівняльним розподілом здобичі, колективізмом, суспільною владою. Община була основним економічним осередком, незважаючи на те, що саме виробництво з часом ставало все більш індивідуалізованим. Спочатку провідне місце в родовій общині займала жінка. Цей період називають матріархатом (від латинського mater мати і грецького arche влада). Так, близько 30 тис. років тому виникла нова суспільна організація материнська родова община.

4 Першою суспільною організацією людей було первісне стадо, потім на зміну йому прийшла матріархальна (патріархальна) родова община. Основним осередком суспільства став рід - група кровних родичів по материнській (батьківській) лінії, які спільно жили, працювали, вели господарство, мали спільне майно. Продукти полювання, рибальства та збиральництва порівну розподіляли між усіма членами роду. Кілька родів об'єднувалися у плем'я.

5 Ранньородова община існувала впродовж пізнього палеоліту, мезоліту, початку неоліту і відповідала привласнюючому способу господарства. Первісна община мала досить гнучку структуру, і залежно від екологічних умов існування могла збільшуватись або зменшуватись чисельно, а також змінювати свій якісний склад. У випадках погіршення екологічних умов багатородові (дисперснородові) общини легко розпадалися на складові частини, частіше всього на групи близьких родичів. Такі невеличкі общини чи локальні групи з однолінійним рахунком спорідненості називають однородовими, або компактнородовими.

6 Незалежно від чисельного і якісного складу первісна община мала приблизно таку структуру: третину складали мисливці, друга третина займалася домашнім господарством, збиральництвом і доглядом за дітьми, остання третина - це діти і підлітки. Дорослих мисливців в общині, в залежності від загального чисельного складу, було від до чоловік. Середній вік їх не набагато перевищував 40 років.

7 Середня тривалість життя в общині дорівнювала років. Такий невисокий показник середнього віку членів общини зумовлювався високою дитячою смертністю. В умовах мисливсько-збиральницького господарства одна жінка могла доглянути не більше однієї дитини до років. Розміри кормової території ранньопервісної общини сягали км. кв. у залежності від її насиченості біомасою. Середня густота населення на той час - приблизно одна людина на 100 км. кв. Згідно з підрахунками дослідників, чисельність населення в пізньопалеолітичну добу на території сучасної України становила приблизно чоловік.

8 Спорідненість у первісному суспільстві могла бути вертикальною (предковою), коли члени колективу (роду) визнавали своє походження від спільного родоначальника, засновника роду, або горизонтальною, коли визнавалася спорідненість від спільного покровителя – тотема. Остання форма спорідненості відкривала ширші можливості для залучення до складу общини людей, не пов'язаних кровними узами, а також створення значних соціальних об'єднань, таких як плем'я, що виникло за часів мезоліту.

9 З виникненням родової організації з властивою їй формою дуальної екзогамії (шлюбні відносини за межами роду) в первісній общині виник шлюб, тобто особливі взаємини, які регулювали стосунки між сторонами. Історичні реконструкції за даними етнології і частково археології допускають їх два основні види: Перший: вихідною формою був груповий шлюб, що лише пізніше змінився різними особливостями індивідуального шлюбу і індивідуальної сім'ї. І другий: із самого початку існували індивідуальний шлюб та індивідуальна сім'я, які в своєму розвитку приймали різні форми.

10 Особливістю парного шлюбу була його аморфність і недовговічність. Перш за все сама парність була відносною, оскільки широко поєднувалася з додатковими шлюбами. Часто чоловік впродовж свого життя міняв декілька основних дружин. Жінка - декількох чоловіків. Допускалися, а часом і заохочувалися дошлюбні і позашлюбні статеві зв'язки, як ритуальні, так і побутові. Заснована на такому шлюбі сім'я була не позбавлена певної спільності інтересів. В процесі міжстатевого розподілу праці чоловік і жінка в тій чи іншій мірі співпрацювали в господарській діяльності. Могло існувати навіть деяке загальносімейне майно. Сім'я, крім того, виконувала свої функції у вихованні дітей: турботу про них проявляла не лише мати, але і батько. Але всі ці функції в парній сім'ї були ще зародковими, оскільки вона на той час ще не складала самостійного громадського інституту.

11 Вся влада в первісному суспільстві концентрувалася в общині. Плем'я та інші соціальні утворення (рід) здебільшого не мали органів управління. Як виняток, племінна рада з представників общин або родів могла утворюватися на період небезпеки, коли виникала необхідність спільних дій.

12 Важливим моментом, який регулював стабільність поведінки окремих індивідуумів у групі щодо влади, були первісні мононорми. А.І. Першіц визначає мононорми як синкретичне поняття, яке включає в себе і мораль, і етикет, і зародки права. Влада в ранньопервісній общині концентрувалась у дорослій її частині. Для керівництва того часу за наявності фактичного лідера було характерним широке врахування думок і побажань усіх дорослих членів колективу й ухвалення спільних рішень. Проте це не виключало значну роль лідера в організації повсякденного життя.

13 Вплив старійшин на життєдіяльність общини теж бував різним і залежав від багатьох чинників. Проте їхня влада не була формальною. Старійшина справді не мав ніяких переваг при розподілі продуктів виробництва і здобичі, однак його мали поважати, йому підкорялися всі члени общини, а також гості, бо він уособлював інтереси всіх членів общини. Зневажливе ставлення до старійшини у деяких народів каралося дуже суворо. Старійшини здебільшого уособлювали общину на всіх представництвах за її межами.

14 Історичне значення ранньопервісної родової общини полягало в тому, що в цей час помітно зростає рівень соціальної організації суспільства мисливців і збирачів, їх раціональних знань, поглиблюється інтелектуальний потенціал, формуються складні ідеологічні уявлення, що знаходять своє відображення в нових проявах мистецтва та різних міфічних символах, які, здебільшого, поки що важко інтерпретувати.