Державне регулюванння ринку фінансових послуг. ПЛАН 1 Мета та завдання державного регулювання ринку фінансових послуг. 2. Основні засади діяльності Державної. - презентация

1 Державне регулюванння ринку фінансових послуг

2 ПЛАН 1 Мета та завдання державного регулювання ринку фінансових послуг. 2. Основні засади діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. 3. Основні засади діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. 4. Національний банк України як суб'єкт регулювання ринку фінансових послуг. 5. Антимонопольний комітет України як суб'єкт регулювання ринку фінансових послуг. 6. Роль саморегулівних організацій на фінансовому ринку. 7. Роль державного регулювання ринку фінансових послуг: актуальні проблеми.

3 Метою державного регулювання фінансового ринку в Україні є: проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг; захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг; створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства; забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; дотримання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

4 Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ; нагляду за діяльністю фінансових установ; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

5 Суб'єкти державного регулювання фінансового ринку: щодо ринку банківських послуг Національним банком України (далі НБУ); щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі ДКЦПФР); щодо інших ринків небанківських фінансових послуг спеціально уповноваженим орга­ном виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Згідно з Указом Президе­нта України 292/2003 від р., функції уповноваженого органу виконує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі ДКРРФП); Антимонопольний комітет України.

6 Важелями непрямого втручання держави у ринок фінансових послуг є: податкова політика, яка рпливає на ділову активність, а відтак, на потребу у фінансових ресурсах; регулювання грошової маси й обсягів кредитів, що впливає на ставку позичкового відсотка; зовнішньоекономічна політика, а саме регулювання операцій з іноземною валютою, експортно-імпортних операцій; гарантії держави, які поширюються на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою і підприємствами-емітентами.

7 2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ КОМІСІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ Уповноважений орган спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом. Він не може бути учасником фі­нансових ринків як емітент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках. Згідно з Указом Президента України 292/2003 від р. «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», спеціально уповно­важеним органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством, є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (ДКРРФП ).

8 Основними завданнями ДКРРФП органу є: проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг; розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг; здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення; узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення; запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг. ДКРРФП у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного за-безпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надан­ня будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

9 ДКРРФП відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: здійснює згідно з законодавством державне регулювання і нагляд за діяльністю професійних учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів); ^ здійснює реєстрацію фінансових установ, саморегулівних організацій та веде Держав­ний реєстр фінансових установ та Реєстр саморегулівних організацій; ^ здійснює в установленому порядку ліцензування діяльності фінансових установ, затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг і порядок контролю за їх дотриманням; ^ визначає, у передбачених законом випадках, порядок створення, формування і використання резервних та інших фондів фінансових установ; здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринків фі­нансових послуг;

10 ДКРРФП відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції: визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів фінансових установ та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають установленим вимогам для зайняття цих посад; розробляє відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування під час ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у фінансових установах; установлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансо­вих послуг відповідно до законодавства України; оприлюднює в офіційних засобах масової інформації основні положення свого щорічного звіту;

11 проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ; надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає на­ дання необхідних документів; аналізує стан та тенденції розвитку ринків фінансових послуг в Україні, здійснює мо­ніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг, розробляє та подає в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства; здійснює співробітництво з міжнародними організаціями, державними органами і неуря­довими організаціями іноземних держав з питань регулювання ринків фінансових послуг, вивчає, узагальнює та поширює світовий досвід з цих питань; виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань згідно із законодавством

12 . Основними напрямками нагляду ДКРРФП є дотримання встановлених критеріїв та нормативів щодо: ліквідності капіталу та платоспроможності; прибутковості; якості активів та ризиковості операцій; якості систем управління та управлінського персоналу; дотримання правил надання фінансових послуг.

13 . Фінансовий продукт це форма представлення фінансової по­слуги на ринку. Продуктовий ряд сукупність фінансових продуктів, пропонованих фінансовим посередником на ринку. ринок фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг.

14 Ринок фінансових послуг та його структура За економічною сутністю ринок фінансових послуг сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на послуги, пов'язані зі здійсненням операцій із фінансовими активами. основними ознаками ринку фінансових послуг є такі: ринок фінансових послуг постає як сфера взаємодії фінансових посередників із клієнтами; обслуговування клієнтів відбувається в процесі здійснення операцій із фінансовими активами; ринок фінансових послуг має характер організованого ринку на основі укладання відповідних угод або продажу цінних паперів.

15 . ДКРРФП має право в межах своїх повноважень: вимагати під час реєстрації фінансових установ та ліцензування їх діяльності документи, визначені законодавством України; одержувати в установленому порядку від фінансових установ звітність та іншу інформацію згідно із законодавством, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій та громадян інформацію, необхідну для виконання покладених на Комісію завдань; здійснювати інспектування фінансових установ, а також їх споріднених та афілійованих осіб; залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, консультативних та експертних організацій до розгляду питань, що належать до її компетенції, а також зовнішніх експертів до проведення перевірок (інспектування) фінансових установ; вимагати від посадових осіб фінансових установ, діяльність яких підлягає регулюванню і нагляду з боку Комісії, надання пояснень, необхідної інформації та документів;

16 . досліджувати дані про клієнта фінансової установи з метою виконання завдань нагляду; видавати приписи фінансовим установам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій фінансових уста­нов до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру фінансових установ; застосовувати до фінансових установ, які не дотримуються законів та інших нормати­вно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, відповідні заходи впливу; призначати проведення примусової санації фінансової установи у випадках та поряд­ку, встановлених законом; одержувати в установленому порядку від органів статистики, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи та ма­теріали, необхідні для виконання покладених завдань; користуватися базами даних Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг і забезпечення діяльності фінансових установ, та надавати відповідну інформацію зазначе­ним органам тощо.

17 . ДКРРФП може використовувати такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; накладати штрафи; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; порушувати питання про ліквідацію установи.

18 . 3. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ КОМІСІЇ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ Основні завдання ДКЦПФР: формування і забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів в країні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань фу­нкціонування в Україні фондового ринку; забезпечення державного контролю за дотриманням законодавства України з питань функціонування фондового ринку; організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту інтересів суб'єктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників; підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення конт­ролю за їх реалізацією; узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо його вдосконалення; узагальнення та поширення досвіду іноземних держав щодо формування та розвитку добросовісної конкуренції на фондовому ринку.

19 . ДКЦПФР відповідно до покладених на неї завдань: встановлює вимоги щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, у тому числі іноземних емітентів, які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів; здійснює реєстрацію випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітентів, що є в обігу на території України; реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків цінних паперів та їх похідних; встановлює порядок та видає ліцензії на здійснення діяльності з випуску та обігу цін­них паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами, діяльність з управління активами та інші, передбачені законодавством, ліцензії на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також ану­лює ці ліцензії в разі порушення вимог законодавства про цінні папери;

20 . визначає за погодженням з Міністерством фінансів України, Національним банком України особливості ведення обліку операцій з цінними паперами; встановлює вимоги та стандарти щодо обов'язкового розкриття інформації емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів відповідно до чинного законодавства; інформує громадськість про свою діяльність та стан розвитку ринку цінних паперів; встановлює порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів іноземними юридичними особами та підприємствами з іноземними інвестиціями; визначає порядок ведення та веде реєстр професійних учасників ринку цінних паперів, інститутів спільного інвестування та саморегулівних організацій; встановлює вимоги щодо діяльності компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування; діяльності з управління іпотечним покриттям; визначає перелік міжнародних рейтингових агентств, які мають право визначати обов'язкові за законом рейтингові оцінки емітентів та цінних паперів тощо.

21 . Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право: встановлювати обов'язкові нормативи достатності власних коштів та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами в ході діяльності з ви­пуску та обігу цінних паперів, інших видів професійної діяльності на ринку цінних паперів; у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів ДКЦПФР виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів емітента, дію ліцензій, виданих ДКЦПФР, анулювати дію таких ліцензій; у разі порушення фондовою біржею законодавства про цінні папери, статуту та пра­вил фондової біржі зупиняти торгівлю на фондовій біржі до усунення таких порушень; здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, і саморегулівними організаціями, та її відповідністю встановленим вимогам; проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж та саморегулівних організацій;

22 . надсилати емітентам, професійним учасникам фондового ринку, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів; здійснювати моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок; розробляти та впроваджувати моделі інфраструктури фондового ринку; проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки фінансово-господарської діяльності уповноважених рейтингових агентств.

23 . 4. НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЯК СУБ'ЄКТ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ Закон України «Про Національний банк України» Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 млн грн. та може бути збільшений за рішенням Ради НБУ. Джерелами формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, а за необхідності Державний бюджет України. НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законодавством випадках також за рахунок Державного бюджету України.

24 . Національний банк виконує такі функції: відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг; виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування; встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово- кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання та нагляд; веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій, у передбачених законами випадках;

25 . складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регу­лювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій; забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами; аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин; організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей; здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

26 . Основними економічними засобами і методами грошово- кредитної політики є регулю­вання обсягу грошової маси через:визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; процентну політику; рефінансування комерційних банків; управління золотовалютними резервами; операції з цінними паперами на відкритому ринку; регулювання імпорту та експорту капіталу; емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

27 . Золотовалютний резерв складається з таких активів: монетарне золото; спеціальні права запозичення; резервна позиція в МВФ; іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності. Використання золотовалютного резерву здійснюється НБУ на такі цілі: продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, у т. ч. політику обмінного курсу; витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами.

28 . Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійс­нює такі операції: ^ надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою, не нижче ставки рефінансування НБУ, та у визначеному порядку; надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за обліковою ставкою, встановленою НБУ; ^ здійснює дисконтні операції з векселями і чеками; ^ купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України; ^ відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів; купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання; ^зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

29 . розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України; ^ приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності; веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків; ^ виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними; ^ веде рахунки міжнародних організацій; ^ видає гарантії і поруки відповідно до положення, затвердженого Радою НБУ; ^ має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

30 . 6. АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ЯК СУБ'ЄКТ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ Завдання Комітету: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією та узгодженими діями суб'єктів господарювання; контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції (включає: взаємодію з органами держа­вної влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, підприємствами, установами та організаціями з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції та демонополізації економіки;

31 . надання обов'язкових для розгляду рекомендацій та внесення зазначеним суб'єктам пропозицій що­до здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції; участь у розробленні та внесення в установленому порядку пропозицій щодо законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки; міжнародне співробітництво з питань, які належать до компетенції Антимонопольного комітету України); методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції

32 . У сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має такі повноваження: приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади та місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

33 . проводити дослідження ринку, визначати межі ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рі­шення (розпорядження); визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх час­тинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання; вносити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зов­нішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законо­давства про захист економічної конкуренції; дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію; узагальнювати та аналізувати інформацію про реалізацію актів законодавства про за­хист економічної конкуренції щодо пріоритетів і напрямків конкурентної політики; приймати власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень з питань, що належать до його компетенції, зокрема щодо контролю за узгодженими діями, концентрацією, підвідомчості та розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, організації діяльності органів Антимонопольного комітету України;

34 . 7. РОЛЬ САМОРЕГУЛІВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ Саморегулівна організація зобов 'язана: надавати ДКРРФП інформацію про свою діяльність щодо здійснення делегованих по­вноважень; надавати ДКРРФП протоколи та відповідні документи щодо прийнятих органами управління саморегулівної організації рішень, пов'язаних із здійсненням делегованих ДКРРФП повноважень; подавати до ДКРРФП документи, що встановлюють правила поведінки при здійсненні діяльності її учасниками, у тому числі професійні стандарти діяльності учасників саморегу­лівної організації; забезпечувати оперативне та повне висвітлення прийнятих виконавчими і контролю­ючими органами саморегулівної організації рішень у частині здійснення делегованих ДКРРФП повноважень; надавати до ДКРРФП інформацію щодо прийняття її вищим органом рішення про припинення діяльності саморегулівної організації;

35 . подавати інформацію про виявлені порушення членами саморегулівної організації правил поведінки при здійсненні професійної діяльності, у тому числі професійних стандартів діяльності, їх суть та прийняте рішення за результатами розгляду таких справ; подавати ДКРРФП річний звіт про діяльність саморегулівної організації, звіт про діяльність у частині здійснення делегованих повноважень; фінансову звітність та по­вний список членів цієї організації; подавати ДКРРФП затверджений бюджет на наступний звітний період із зазначенням кошторису витрат для виконання делегованих повноважень та економічним обгрунтуван­ням джерел надходження коштів.

36 . Метою заснування і діяльності саморегулівної організації є: 1)забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних паперів; 2) представництво учасників саморегулівної організації та захист їх професійних інтересів; 3) професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами; 4) розробка та контроль за дотриманням норм і правил поведінки, регламентів, пра­вил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної кваліфікації фахівців учасників саморегулівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними паперами; 5) впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між учасниками саморегулівної організації, учасниками саморегулівної організації та їх клієнтами; 7) розробка та впровадження заходів щодо захисту клієнтів учасників саморегулівної організації та інших інвесторів, а також дотримання етичних норм і правил поведінки учас­ників саморегулівноі організації у їх взаєминах з клієнтами.

37 . Саморегулівні організації виконують такі функції: розробки та впровадження правил, стандартів і вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку; сертифікації фахівців фондового ринку; надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють підприємницьку діяльність на фондовому ринку; збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про підприємни­цьку діяльність на фондовому ринку.

38 . Саморегулівні організації професійних учасників ринку цінних паперів станом Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв. Асоціація «Перша фондова торговельна система». Українська асоціація інвестиційного бізнесу. ЗАТ «Українська фондова біржа. Київська міжнародна фондова біржа. ЗАТ «Фондова біржа ІННЕКС». ЗАТ «Придніпровська фондова біржа». Асоціація учасників фондового ринку України. ЗАТ «Українська міжбанківська валютна біржа». ЗАТ «Українська міжнародна фондова біржа». Асоціація «Регіональний фондовий союз».

39 . 7. РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ Залежно від особливостей функціонування національної фінансової системи, обумовле­них специфікою законодавства, рівнем економічного розвитку та регулювання економіки виділяють три моделі наглядових систем: 1.Секторну, яка грунтується на чіткому розподілі завдань і функцій наглядових органів (регуляторів) за діяльністю окремих секторів банківського, страхового та фондового (Греція, Іспанія, Кіпр, Литва, Словенія, Болгарія, Румунія). 2. Модель за завданнями, відповідно до якої обов'язки наглядових органів розподілені на основі завдань і функцій нагляду: на пруденційний нагляд за діяльністю фінансових по­середників і на регулювання бізнесу у фінансовій сфері з метою забезпечення його прозоро­сті (Нідерланди, Франція, Португалія, Італія). 3. Модель єдиного нагляду, за умови використання якої відбувається концентрація всіх наглядових функцій в єдиному наглядовому органі.

40 . Розглядаючи моделі регулювання та нагляду за діяльністю фінансового сектору, слід врахо­вувати ряд умов, яким повинна задовольняти ефективна регулююча структура, зокрема: чіткі цілі діяльності та функції; незалежність і підзвітність регулятора; достатність ресурсної бази для ефективного виконання регулюючих функцій; відповідне (гармонійне) законодавче середовище і достатність повноважень для засто­сування санкцій; можливість кількісної оцінки ефективності регулювання.

41 . Основними причинами вибору моделі, яка передбачає функціонування одного регулято­ра, що має особливий статус, є: можливість врегульовувати проблему конфлікту інтересів в сфері державного управління завдяки колегіальному принципу, який забезпечує необхідне представництво та баланс інтересів різних державних органів, керівники яких представлені у мегарегуляторі, при формуванні стратегічних рішень; складність об'єктів регулювання, яка вимагає концентрації та переосмислення суто спеціальної і досить різноманітної інформації, а також наявності досвіду і високої професійної підготовки фахівців, яких легше залучити, маючи фінансову автономність; унікальний організаційно-правовий статус мегарегулятора, який дозволяє якнайкраще виконувати функцію захисту прав і законних інтересів інвесторів та споживачів фінан­сових послуг, а також істотно підвищити рівень довіри до його дій.

42 . Додатковими аргументами на користь інтеграції нагляду на ринку фінансових послуг є: розвиток та підвищення стабільності фінансових ринків завдяки скоординованим управлінським заходам; зниження сукупних витрат управління за рахунок об'єднання інформаційних технологій та систем, створення єдиних баз даних та реєстрів; підвищення ефективності управління за рахунок консолідації висококваліфікованого персоналу та реалізації єдиної кадрової політики; підвищення здатності своєчасно та адекватно реагувати на виникнення фінансових інно­вацій та фінансових конгломератів; проведення найбільш комплексного та повного контролю конкретного набору фінан­сових послуг у кожному конкретному випадку і установі за допомогою єдиних методів (перевірок, звітності).