Тарас Григорович Шевченко (1814-1861). Передмова до видання поеми Гайдамаки. Т.Г.Шевченко (1848 р.) - презентация

1 Тарас Григорович Шевченко ( )

2

3

4 Передмова до видання поеми Гайдамаки. Т.Г.Шевченко (1848 р.)

5 По мові- передмова. Можна і без неї, так ось бачте І що ест що і бачив надрукованого, тільки бачив, а прочн-І ти іже небагато, всюди є передслово, а в мене нема Якби я не друкував своїх «Гайдамаків», то воно б не тре* і 6а і передмови А коли вже пускам в люди, то треба і з чим щоб не сміялись на обірванців, щоб не сказали: «От я кий! мі І(ч- діди та батьки дурніші були, що не пускали в люди * навіть граматки без нреднеловія». Так. далебі, так, ви- бачлііте, треба преднеловін. Гак як же його скомпоновать? щоб, знаєте, не було і кривди, щоб не було і правди, а так, - к ти-і и!>ечисловім компонуються. Хоч убий, не вмію: треба г.6» Чвалить. так сором, а гу шть но хочеться. Начнем же» у :к е начало кннгн енце: весело подивиться на сліпого кобзаря, як він сидить собі з хлопцем, сліпий, під V.. тином, і весело слухать ного, як він заспіває думу про тe, що давно діялось, як боролися ляхи з козаками; весело…., а все-таки скажеш: «Слава богу, що минуло», а надто як ^ згадаєш, що мн одної матері діти, що всі ми славяне. Сер- це болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми. ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, не^ч розмежованою останеться навіки од моря і до моря елавяиеькая земля. Про те. що діялось на Україні 1768 року, розказую так. як чув од старих людей; надруковано-О го і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема ні* чого. 1 алайда вполовину видуманий, а смерть вільшансь* <*га кого титаря правдива, бо ще є люди, которі його знали., Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, ви- о., едемі в мене не так, як вони були,за це не ручаюсь. Дід » мій, нехай здоров буде, коли зачнна розказувать що-небудь > такс, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: «.Коли старі люди брешуть, то й я з ними».

6 Гайдамаки

7 Все йде, все минає і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе… умирає… одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло…

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18