( від гр. grapho - пишу, малюю ) – розділ на ­ уки про українську мову, в якому вивчається сукупність умовних зна ­ ків для передачі на письмі усного мовлення. - презентация

1 ( від гр. grapho - пишу, малюю ) – розділ на ­ уки про українську мову, в якому вивчається сукупність умовних зна ­ ків для передачі на письмі усного мовлення.

2 Як відомо, основу графіки української мови становлять літери, або букви, сукуп ­ ність яких називається алфавітом ( аїрИаЬеіоз, від назв двох перших літер грецького алфавіту альфа, бета, новогрец. віта ). Для позначення системи буквених знаків використовують також назви азбука (< старосл. азьбоукьі, утвореного за зразком грец. аїрИаЬеІоз від назв двох перших літер азь і боукьі ) і абетка українське слово, утворене за вимовою двох перших літер алфавіту ( а, бе ) під впливом азбука і алфабет. Алфавіт складається із 33 букв ; із них 32 букви передають на письмі мовні звуки, а ь ( м який знак ) позначає м якість приголосних на письмі. Букви в алфавіті розміщені в певному порядку. Знання алфавіту допомагає швидко знаходити потрібні слова в словниках, енциклопедіях, назви в каталогах, списки людей тощо.

3 Найважливішим принципом графіки є відповідність між алфавітом і системою звуків ( фонем ) певної мови. Для раціональної побудови графіки застосовуються такі основні вимоги : 1) кожна буква повинна позначати звук, тобто не має бути букв, які не позначають звука ; 2) кожна буква позначає лише один звук, а не сполучення звуків ; 3) кожна буква в усіх випадках позначає той самий звук, а не різні звуки.

4 Українська графіка, хоч і має давню традицію, проте в основному відповідає у своїй побудові основним вимогам переважна більшість літер позначає один звук. Однак в українському письмі є випадки порушення графічних вимог. Так, займенник я складається з двох фонем [ йа ], але для їх позначення вживається одна літера, і навпаки, у слові дзиґа [ ͡ дзиґа ] п ' ять літер позначають чотири фонеми. Ці приклади свідчать про те, що кількість літер і фонем ( звуків ) в українській мові різна.

5 1. Переважна більшість літер позначає звук, і до того ж один. На означення голосних звуків ( фонем ) уживаються літери а, о, у, и, і, е, на позначення приголосних звуків ( фонем ) літери б, в, г, г, д, ж, з, й, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш. 2. Порушенням першої вимоги до алфавітного письма є вживання літери ь ( м ' який знак ), яка звука ( фонеми ) не позначає, а передає м ' якість попереднього приголосного. 3. Літери я, ю, є, ї передають відповідно два звуки ( фонеми ) [ йа ], [ йу ], [ йе ], [ йі ], суперечачи другій вимозі графіки, в позиціях на початку слова, після голосної, м ' якого знака та апострофа. Ці ж літери, крім ї, порушують третю вимогу графіки, позначаючи в одних випадках зазначені два звуки, а в інших голосні [ а ], [ у ], [ е ] і м ' якість попереднього приголосного.

6 4. Літера щ завжди позначає два звуки ( фонеми ) [ шч ]. 5. Буквосполучення дж і дз двозначні : можуть позначати один кореневий звук ( фонему ) [ ͡ дж ] і [ ͡ дз ], а при належності д до префікса, а ж чи з до кореня окремі два звуки, напр.: джміль [ ͡ джм іл '], дженджик [ ͡ джен ͡ джик ], дзвінок [ ͡ дзв інок ], підживити [ п і ͡ джиевити ], підзолистий [ п і ͡ дзолиестий ].

7 Це пов ' язано зі складовим принципом української графіки. В українській мові графічною одиницею читання і письма є склад. Сполучення літер на позначення голосного і приголосного становить неподільний елемент, обидві частини якого взаємозумовлені : вони читаються і пишуться з урахуванням сусідніх літер. Це пов ' язано з передачею на письмі твердих і м ' яких приголосних, для яких немає окремих літер. У деяких алфавітних системах, наприклад у сербській, існують спеціальні літери на позначення м ' яких приголосних.

8 Але в сербській мові, на відміну від української і російської, м ' яких звуків мало. Тому можна вважати, що стосовно української та російської графіки складовий принцип її побудови досить раціональний. Для окремого буквеного позначення м ' яких приголосних довелося б придумати ще більше десятка літер. Це суттєво для друкарського набору. За підрахунками О. М. Гвоздєва, введення окремих знаків - графем з цією метою збільшило б обсяг друкованих аркушів приблизно на 46 %.

9 Отже, для позначення м ' яких приголосних в українській графіці використовують літеру ь ( м ' який знак ), літери я, ю, є ( синя, синю, синє ) та літеру і ( лід, коні ). Деякі м ' які приголосні не позначаються на письмі зовсім : кузня вимовляємо [ куз ' н ' а ], познанський [ познан ' с ' кий ]. Інші написання, що пов ' язані зі збереженням морфологічних частин слова, є предметом орфографії, а не графіки, тобто їхні написання регулюються правилами правопису.