Загальношкільна лінійка «А память серце збереже… « (до Дня виведення військ з Афганістану) р. Галат Л.Р.
Виховний захід «Добро починається з тебе» (допомога воїнам АТО) р. Підвисоцька М.М.
Конкурс малюнків «Рослинний і тваринний світ на сторінках Біблії» р. Гайдамаха О.Я.
Спецвипуск шкільного інформаційного вісника «Максимум» присвячений річниці памяті Героїв Небесної Сотні Шкільний парламент
Молитва (панахида, тризна) за загиблими учасниками Революції гідності р. Совяк О.В.
Оформлення кутка звитяги Євромайдану та АТО р. Галат Л.Р.
Виховний захід «Давайте поговоримо про щастя» р. Галат Л.Р.
Тренінг для педагогів-організаторів міста «Дозволь собі бути щасливим» р. Пахолків О.Я.
Підготовка до Дня учнівського самоврядування в школі р. Галат Л.Р.
Привітання жінок –вчителів зі Святом Весни р. Галат Л.Р.
Виховний захід «У жінки і весни однакові обличчя» р. Герчак Я.В.
У Чорткові вшанували Героя Романа Ільяшенка Меморіальну дошку, загиблому в зоні АТО бійцю 2-го батальйону 51-ої механізованої бригади артилерійського самохідного дивізіону, командирові мінометного відділення Романові Ільяшенку, відкрили і освятили учора, 6-го березня на фасаді Чортківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ-го ступенів, де він навчався. Захід приурочили до дня народження юнака. Восьмого березня Романові мало б виповнитися лише двадцять чотири. На мітингу-реквіємі звучали молитви, які нині так потрібні душі Героя і, які єдина розрада його рідним, коханій дівчині Вікторії. Лунали журливі поезії, пісні, злітали в небо постріли на знак глибокої шани й памяті патріота і просто чудового хлопця. Як розповіла «Дню» мати Тетяна Ільяшенко, сина мобілізували 11-го квітня 2014-го. Після підготовки на Рівненському полігоні, направили під Донецьк. Згодом у Луганськ. Роман брав участь у звільненні Лисичанська, Сєверодонецька. У липні він прийшов у відпустку. Ця зустріч з рідними і близькими була останньою. 29-го серпня під Іловайськом Романа Ільяшенка підкосила ворожа куля. «Памятаю останню розмову дуже чітко. Я, як мама, звичайно, дуже переживала, вмовляла його бути дуже обережним, а можливо, притриматись вдома. Але останні його слова були: «Мамо, якщо не я, то хто? Я мушу, я повинен…» Розумієте, він взяв на себе відповідальність. Ось такий занадто молодий ще хлопчина…», згадує останню зустріч із сином Тетяна Ільяшенко. На меморіальній дошці Романа Ільяшенка зобразили у цивільному, життєрадісним і щасливим. Таким він назавжди залишиться і в серцях усіх, хто його знав. «Навіть не віриться, що Романа вже немає з нами», кажуть однокласники. «Він був найкращим другом, надзвичайно добрим, завжди усміхненим. Дуже шкода і дуже важко…», розповідає Зоряна Менів. Вчителька української мови і літератури Марія Горлова каже: «Він не був показним патріотом, не носив вишиванок. Він не клявся в любові до батьківщини до того. Він про це ніколи не говорив. Але, коли покликали, то він пішов». Директор Чортківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ-го ступенів Олександр Ковальчук, зокрема, зазначив: «Роман Ільяшенко показав приклад жертовної любові до рідної країни. Я думаю, наші учні намагатимуться краще вчитися, виростатимуть патріотами своєї держави, щоби будувати нову, незалежну, правову, європейську Україну. Хочу ще раз подякувати батькам за їхнього сина». Роман Ільяшенко займався фрі-файтом у клубі «Характерник». Був майстром спорту, чинним володарем кубку України, віце- чемпіоном України, неодноразовим чемпіоном області, переможцем багатьох турнірів, тренером. За словами Сергія Гусака президента Федерації фрі-файту Західної України, Гранд-фінал 7-го березня у Буковелі, вирішили присвятити памяті Героїв, у тому числі Романа Ільяшенка. Лариса ОСАДЧУК, Тернопіль
Акція «…Наречемось України вірними синами», присвяченої 200-й річниці від дня народження Михайла Вербицького» р. Совяк О.В. Галат Л.Р.