Відкриття радіоактивності. У 1896 р. французький учений Антуан Анрі Беккерель ( ) відкрив радіоактивність солей Урану – явище самочинного випромінювання променів хімічним елементом, обумовлене розпадом його ядер.

МАРІЯ СКЛОДОВСЬКА- КЮРІ ( ) Встановила, що сполуки Торію Th, так само як і Урану U – радіоактивні. Зі своїм чоловіком, французьким фізиком П'єром Кюрі, відкрила два елементи – Полоній (від лат. Polonia – Польща) і Радій (від лат. radius – промінь), які виявилися ще потужнішими джерелами випромінювання.

ЕРНЕСТ РЕЗЕРФОРД ( ) Англійський фізик встановив, що радіоактивне випромінювання неоднорідне: під дією електричного поля поділяється на три пучки.

Типи радіоактивного випромінювання: Альфа-випромінювання – це потік ядер Гелію 4 2 Не (α-частинок), які мають велику швидкість. Бета-випромінювання – це потік електронів (β- частинок), які рухаються із швидкістю світла. Гама-випромінювання - це електромагнітне випромінювання з дуже короткою довжиною хвилі і великою енергією.

Вирішальна роль відкриття 1939 р. Процес поділу ядер Урану-235 під час опромінення його тепловими нейтронами: Реакція супроводжується виділенням енергії, що відповідає теплоті згорання 2 млн. кг вугілля. Якщо не стримувати розвиток ланцюгів, процес відбуватиметься блискавично і супроводжуватиметься вибухом.