Завдання тренінгу: інформування про феномен "професійного вигорання", його причини та наслідки; визначення шляхів його профілактики та подолання; опанування антистресовими техніками; розширення знань про емоційний інтелект; діагностика синдрому «вигорання», вправи на релаксацію.
Термін «професійне вигорання» з'явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр Х.Дж. Фрейденбергер у 1974 році.
За даними дослідження американського Національного інституту проблем здоровья і професійної безпеки в наш час більше 35 млн. людей у всьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної в том и. На початку 70 років XX ст. цей стан було визначено як синдром «емоційного вигорання». Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, кто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими людьми.
Результати досліджень показують: 80% лікарів; 65 % педагогів; 85% соціальних працівників, 60% працівників органів внутрішніх справ. Синдром професійного (емоційного) вигорання так називається серйозна недуга, яку відносять до психічних хвороб. Вона загрожує представникам усіх професій, однак чи не найбільше потерпають від неї вчителі.
Специфіка роботи людей даних професій відрізняється тим, що в них присутня велика кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю і необхідністю міжособистісного спілкування. Найчастіше страждають на синдром емоційного вигорання люди з слабким типом нервової системи
Чи дратує вас: 1. Зімята сторінка газет», яку ви хочете прочитать? 2. Не надто молода жінка, вдягнена, як юна дівчина? 3. Надмірна близькість співрозмовника під час бесіди? 4. Жінка, яка. палить на вулиці або в громадському місці? 5. Людина, що кашляє у ваш бік? 6. Що ктось грезе нігті на ваших очах? 7. Що ктось сміється невлад? 8. Що ктось намагається вчити вас, що і як робити? 9. Що кохана дівчина (хлопець) завжди запізнюється? 10. Що в кінотеатрі той, кто сидить попереду, весь час крутиться і розмовляв? 11. Що вам переповідають сюжет ро ману, який ви тільки збираєтеся прочитать? 12. Що вам дарують непотрібні речі? 13. Голосна розмова в громадському транспорті? 14. Надто сильный запах парфумів? 15. Людина, яка жестикулює під час розмови? 16. Колега, який часто вживає іноземні слова? А які ж особливості вашої нервової системи? Пропоную визначити свою психологічну врівноваженність. Дайте відповідь на запитання одним із трьох способів: «так, безумовно» (З бали), «так. але не даже» (1 бал), «ні, у жодному фазі» (0 балів) і підсумуйте бали.
Понад 36. Ви не належите до числа терплячих і спокійних людей. Вас дратує майже все. Ви легко втрачаєте рівновагу. Це розхитує вашу нервову систему, посилюючи непорозуміння з оточуючими. Від 13 до 38. Ви належите до найпоширенішої групи людей, яких дратують тільки даже неприємні речі. Не драматизуючи повсякденні негаразди, ви здатні легко забувати про них. Менш ніж 13. Ви достатньо спокійна людина й дивиться на життя реально. Вас не так вже й просто вывести з рівноваги. А це – «страховка» від стрессу.
напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка з боку коллег; недостатні умови для самовираження, експериментування та інновацій; одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконуваної роботи; вкладання в роботу значных особистісних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва; робота без перспективы, неможливість побудувати професійну карєру; невмотивованість студентів, результаты роботи з якими «непомітні»; невирішені особистісні конфлікти.
виснаження, атома; психосоматичні ускладнення; безсоння; негативні настанови стосовно підлеглих; негативні настанови щодо своєї роботи; нехтування виконанням своїх обовязків; збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки); зменшення аппетиту чи переїдання; негативное самооцінювання; посилення агресивності (роздратованості, напруженості);
-робота витісняє все інше («береться» додому і на вихідні, посідає головні теми розмов) -коли колишня енергійність зміняється почуттям в том и, апатії, розчарування, -розлади сну, навязливі думки, які стосуються роботи, прокручування подушки моментів, в які можно було б інакше вчинити-сказати -зниження уважності, збільшення кількості помилок, сповільнення темпів роботи, зниження продуктивності -спалахи агресивності, цинічності, байдужості стосовно коллег, клієнтів, часто – родине -зниження настрою, почуття про вини за реальні чи уявні помилки -поява хворобливих проявів (починаючи від частях ГРЗ, закінчуючи появою гіпертонії і проблем і сердцем)
Адекватне відношення до роботи і відведення їй надежного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання. На жаль, у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можешь робити те, що любиш – научись любить те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме!
Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло): - достатньо тривалий і якісний сон (вежливо провітрювати приміщення перед сном, дотримуватися режиму сна: засипати і прокидатись в один і той самий час) - збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування (особливо протистресовими вважаються мінерал магній і вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої (до речі, плитка темного шоколаду швидко покрасить ваш настрій))
- достатнє фізичне навантаження, занятия спортом, ранкова гімнастика - танці (танцювальні рухи під ритмічну музыку сприяють звільненню від негативних емоцій, так само, як і будь-яка хатня робота) - фітотерапія, гомеопатія (сприяє заспокоєнню чай з м'яти, настоянка з кореню валеріани; підвищує життєвий тонус настоянка элеутерококка, женьшеню, родіоли рожевої)
- массаж (допоможе як класичний массаж, так і массаж біологічно активных точек на руках і ногах людини; корисно просто походите босоніж по землі, або по насипаним у коробку камінчикам) - терапія кольором (зеленый та синій колір допомагають заспокоїтись, червоний та жовтий надають енергію і бадьорість) - ароматерапія (запахи апельсину, бергамоту діють на нервову систему збуджуючи, з'являється відчуття приливу сил; запахи лаванды, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають знати нервов напруження)
- терапія мінералами - дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видиком дихання зменшує надлишкове збудження і нервов напруження; мобілізуюче дихання з збільшеним вдохом допомагає подолати в'ялість, сонливість) - баня і водні процедури (контрастный душ перед сном допоможе знати в тому дня, а зранку до даст бадьорості; взагалі, вода чудово змиває будь-який негатив)
- гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові; у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормоны радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив) - музыка (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики, хочу у малых дозах рок тез буває корисним, він допомагає вивільнитись від негативних емоцій) - спілкування з сімєю, друзьями
- занятия улюбленою справою, хобі (компьютер, книжки, фільми, вязания, садівництво, рибальство, туризм… ) - спілкування з природою(природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії) - спілкування з тваринами - медитації, візуалізації (існують цілеспрямовані, задані на певну тему візуалізації – уявно побувати у квітучому саду, відвідати улюблений куточек природи і т.д.) - аутотренінги (самонавіювання)(емоційне напруження безпосередньо пов'язане з напруженням м'язів – у стані стрессу організм входить у стан «бойової готовності» до активных дій; знімаючи напруження певної групи м'язів, можно впливати на негативні емоції, позбавитись від них)
Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду) Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мазок викидає гормоны стрессу на будь-які подразники, що загрожують нашему спокою. При цьому йому зовсім байдаже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надумана проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, вежливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стрессу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як вице сприймаєте.
Дивились двоє в одно вікно: один угледів самые багно. А інший – листья, дощем умите, блакитне небо і перші квіти, Побачив другой – весна давно!... Дивились двоє в одно вікно.
Отже, вежливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажанов перетворювати на позитивне «Для чего?». Для чего у моєму житті з'явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись? Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись самые тому, що нам потрібно. Памятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».