Сатурн Виконала ученица 11 класу Чистюхіна Наталія
Сату́рн шеста за віддаленістю від Сонця та друга за розмірами планета Сонячної системи.
Сатурн належить до газовых гігантів: він складається переважно з газів і не має твердої поверхні.газовых гігантів Маса планеты у 95 разів перевищує массу Землі, однак середня густина Сатурна становить усього 0,69 г/см³, це єдина планета Сонячної системи, чия середня густина менша від густина води.густина Прискорення вільного падіння Прискорення вільного падіння на екваторі становить 10,44 м/с². Екваторіальний радіус планеты дорівнює км, а полярный км.
Орбітальні характеристики і обертання Рухаючись із середньою швидкістю 9,69 км/с, Сатурн обертається навколо Сонця приблизно за 29,5 років ( днів). Відстань Сатурна від Землі змінюється в межах від 8,0 до 11,1 а.о. Періодом обертання Сатурна навколо осі вважають 10 годин 34 хвилини і 13 секунд. Точна величина періоду обертання внутрішніх частин планеты залишається невідомою.
Кільця Сатурна Візитною карткою Сатурна є відомі кільця, що оперізують планету навколо экватора і складаються з безлічі крижанич уучасток з розмірами уучасток від міліметра до декількох метрів. Коли площина кілець перетинає Землю, навіть у середні телескопы побачити їх неможливо, тому що толщина кілець усього кілька десятків метрів, хочу їхня ширина сягає км. Існує три головних кільця, названиях A, B і C. Слабші кільця називають D, E та F. Найбільшу щілину, яку можна побачити у середній телескоп із Землі (між кільцями А и В), названо щілиною Кассіні. Кільця є залишками протопланетної храми, з якої утворилися всі тіла Сонячної системи. Всередині межі Роша, де обертається більша частина кілець, утворення спутників неможливе через гравітаційний вплив планеты, що руйнує всі більш-менш значні тіла.
Потік сонячної енергії, що досягає Сатурна, у 91 раз меньший, ніж біля Землі. Температура на нижній межі храм Сатурна становить 150 К. «Вояджери» зафіксували ультрафіолетове випромінювання водню в атмосфері середніх широт і полярні сяйва на широтах вещи 65 градусів. Така активність може призвести до утворення складних вуглеводневих молекул. Вісь диполя збігається з віссю обертання планеты. Магнітосфера Сатурна має симметричный вигляд. Радіаційні поясе мають правильную форму, в них выявлено порожнини.
Супутники Сатурна Мімас незвичайний тим, що на ньому выявлено один величезний кратер названий Гершелем, який має розмір із трещину спутника. Розмір Гершеля 130 кілометрів. Енцелад має найактивнішу поверхню з усіх спутників у системі. На ньому видні сліди потоків, що зруйнували колишній рельєф, тому вважається, що надра цього спутника можуть бути активными і сьогодні. Тефія відома своєю величезною тріщиною-разломом, довжиною 2000 км три чверті довжини экватора спутника. Температура поверхні Тефії 86 °С. Наступні два спутники Каліпсо і Телесто в минулому названі Троянськими Тефіями, за аналогією з троянцами, оскільки перебувають у точках Лагранжа на орбіті Тефії. Діона на поверхні має сліди викиду світлого матеріалу у вигляді інею, безліч кратерів і звивисту долину. Рея має старую, суцільно всіяну кратерами поверхню. На ній, як і на Діоні, виділяються яскраві тонкі смуги. Ці утворення мабуть, складаються з льоду, що заповнює розломи в корі спутників.
Титан, діаметр якого 5150 км, один з найцікавіших спутників Сатурна. Вважається, що склад і процеси, що відбуваються в атмосфері цього спутника схожі з теми, які мільярди років тому можна було б побачити в земній атмосфері. Його поверхню неможливо роздивитися крізь густу атмосферу, що складається на 85% з азоту, близько 12% аргону і менше ніж 3% метану. Гіперіон спутник неправильної форми, на поверхні якого немає слідів внутрішньої активності. Неправильна форма спутника викликає незвичайне явещи: щоразу, коли гігантський Титан і Гіперіон зближаються, Титан гравітаційними силами змінює орієнтацію Гіперіона. Орбіта Япета віддалена від Сатурна майже на 4 мільйони кілометрів. Одна сторона Япета росно посыпана кратерами, у той час як інша сторона виявляється майже гладенькою. Япет відомий неоднорідно яскравою поверхнею. Феба обертається навколо планеты в напрямку, протилежному до обертання всіх інших спутників і самого Сатурна навколо своєї осі. Вона має, загалом, сферична форму і відбиває близько 6 відсотків сонячного світла.
Космічні місії 1979 року космічний аппарат «Піонер-11» пролетів на відстані 20 тис. км від Сатурна і зробив фото планеты та її спутників. «Вояджер-1» відвідав планету систему в листопаді 1980 і отримав перші зображення високої роздільної здатності. У серпні 1981 року роботу продовжив «Вояджер-2», засвідчивши змінний характер атмосферных утворень на планеті. Міжпланетна станція «Кассіні-Гюйгенс» вийшла на орбіту Сатурна 1 липня 2004 року. Вона неодноразово пролітала біля Титана й высадила на нього спускной аппарат «Гюйгенс». Завдяки отриманим фото вдалося розглянути озера та гори на спутнику.