Автор: Коренюк Світлана Анатоліївна, вчитель Богуславської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів 1

Колись старых людей, у яких не было уже сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли.

А один чоловік даже любив свого батька і не виконав жорстокого закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що сын чогось журиться, розпитав про все і порадив знати снопы із стріхи, ееще раз обмолотите і засіяти.

Так сын і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраееще, і найбільша нива бала засіяна. Всі люди допитувались, як він до такого додумался. Він спочатку мовчан, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старых на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать.»

Чому в бабусі й дідуся на очах сльози? На столі маленький радіоприймач. Біля столу татусь і маруся. У сусідній кімнаті на дивані сидеть дідусь і бабуся. Маленька Оленка грається на підлозі плюшевым ведмедиком і дивиться, як татусь, маруся, дідусь і бабуся слухають музыку. Дивна ся музыка: здається Оленці, що над відчиненим вікном схилилися чарівні квіти великі-великі троянди, над квітами літає бджола, в небі сяє сонце і видно далекий степ... Бачить Оленка, як спалахують в очах татуся й матусі ласкаві іскринки. Доторкнувся татусь рукою до пальців матусі, і лице матусыне посеяла лагідна усмішка. Але чому це бабуся й дідусь такі сумні? Чому на очах їхніх сльози? Неуже від троянд, бджоли і сонце плачуть? Оленка ееще маленькой не может поясните причини смутку дідуся й бабусі. А як би це пояснили ви?