Коротка біографія Бодлер Шарль П'єр, ( ) французький поет. Народився в Парижі. Виховувався в закритому закладі в Ліоні, потім у коледжі Людовика Великого в Парижі, але був виключений. Насилу витримавши іспит на бакалавра, він хотів присвятити себе літературі. Зійшовся з О. Бальзаком, але не друкував своїх віршів, вважаючи їх недостатньо зрілими. У 20 років він відправився в Індію, але повернувся, пробувши там два місяці. Досягнувши повноліття, отримав франків спадщини. У 1845 і 1846 Бодлер, відомий доти лише в тісних гуртках Латинського кварталу, виступив у пресі блискучими статтями про мистецтво.

Шарль Пєр Бодлер Charles Pierre Baudelaire Брав участь у революції 1848 року, видавав газету «Громадське здоров'я ». Після краху революції взявся за переклади Е. По, якого вважав своїм духовним братом. Поетична діяльність Бодлера досягла апогею в 1850-х роках. Збірка « Квіти зла » вийшов в Згодом збірник фігурував у судовому процесі проти поета як зразок аморальності. Автор був оштрафований на невелику суму. Зловживання гашишем похитнуло його нерви і довело згодом до хвороби, від якої він передчасно помер. Дата народження:9 квітня квітня1821 Місце народження:ПарижПариж Дата смерті:31 серпня 1867 (46 років)31 серпня1867 Місце смерті:ПарижПариж Громадянство: ФранціяФранція Мова творів:французька Рід діяльності:поет, критик,перекладач

Вечорова гармонія Надходить час, коли стебло співає росне, Немов кадило цвіт димує в тишині; Мелодій повіви зринають запашні, Меланхолійний вальс та очманіння млосне! Немов кадило, цвіт димує в тишині, І серце скрипки десь тремкоче стоголосне, Меланхолійний вальс та очманіння млосне, Як вівтар, небеса високі і смутні. І серце скрипки десь тремкоче стоголосне, Те серце, що труну ненавидить і в сні! Як вівтар, небеса високі і смутні, Упало в кров свою світило життєносне. Те серце, що труну ненавидить і в сні, З минувшини бере світання високосне, Упало в кров свою світило життєносне, Та сяє, мов потир, твоє лице мені.

Аналіз вірша Темою твору «Вечірня гармонія» є почуття, які відчуває ліричний герой, напередодні важливої події. Ці почуття поет прирівнює до дзвону, звукам скрипки і зітханнями. Створюючи "Вечірню гармонію" автор прагнув передати читачеві муки ліричного героя, створюючи неповторний сюжет вірша. Думки мученика супроводжуються звуками скрипки і дзвоном дзвонів, надаючи віршу якусь драматичність. Що стосується ліричного героя, перед читачем відкривається внутрішній світ мученика, який напередодні неминучого катує свою душу, не в силах що-небудь змінити. За допомогою архаїзмів автор передає муки героя докладно і зрозуміло для розуміють і духовних людей.

Вечір викликає у героя різні почуття та асоціації. Глибоке враження на нього справляють захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев. Вірш дуже мелодійний. Ця мелодійність забезпечується повторами, прийомами асонансу. Кривавий захід сонця набуває символічного значення. Він уособлює душевні втрати, що завжди супроводжують життя людини. Але в останньому рядку звучить світла нота: згадка про кохану «Та сяє, мов потир, твоє лице мені». Невипадковою є згадка про потир, адже кохання набуває ознак святості. Саме таким і є це почуття.

Презентацію виконала учениця 10 класу Сафонова Катерина