Пам'ятник І.Вишенському в Судовій Вишні

Острозький монастир

Омивається водами Егейського моря. У давнину тут стояв храм Зевса. На Афон допускаються тільки чоловіки будь - якого віросповідання. Гора Афон – півострів у Східній Греції, що являє собою гору висотою 2033 м над рівнем моря, приблизно 80 км в довжину і 12 км в ширину.

Гора Афон

Приблизно в 1580 р. І. Вишенський у розквіті своїх фізичних і духовних сил переселився до Греції на Афон, або так звану Святу гору, і став монахом - аскетом. Йому тоді було 3035 років. На Афоні митець розпочав свою літературну діяльність як письменник - полеміст.

Афонський монастир був у ті часи центром православного чернецтва на Сході. Монастир на горі Афон

Полемічна ( від гр. ро lemikos войовничий ) література, яка виникла на ґрунті релігійно - політичної боротьби у зв ' язку з агресивним наступом католицизму й насильницьким уведенням Брестської унії 1596 р. У ній точилася дискусія, суперечка, тобто полеміка між католицько - уніатськими і православними публіцистами. Творчість митця поділяють на два періоди : твори, написані до Брестської унії ; твори, написані після Брестської унії. Відомо 17 творів, 16 дійшло до нас у рукописних копіях, лише один з них був надрукований. 10 своїх творів письменник об ' єднав у збірку « Книжка ». Твори сповнені співчуття до скривджених, твердого переконання в тому, що всі люди рівні від природи і перед Богом, гнівного обурення вчинками тих, хто не хоче жити по правді. Найвизначніші : « Послання до всіх, в Лядській землі живущих », « Послання до князя Острозького », « Послання до єпископів », « Викриття диявола - світодержця ». Іван Вишенський – представник полемічної літератури.

Щодо : церкви повернення до візантійських традицій, неможливість примирення православ ' я з католицизмом ; людини сповідування старохристиянського аскетизму, дотримання Божих заповідей, рівність людей перед Богом, захист бідних людей ; освіти зменшення ролі логіки, риторики, філософії, заміна їх вивченням релігійних книг ; культури не приймав нічого, що приходило із Заходу ; України щиро, самозречено любив Україну - Русь, але відкидав усе, що суперечило православ ' ю, наприклад, народну мову, фольклор. Ідейно - естетичні погляди І. Вишенського

- Чи по добрій волі йдеш у цю печеру, старче Іване ? - Так, - глухо відповів старець. - Чи навіки ти відрікся від світу, від рідних, від земного життя ? - Так, - ще глухіше повторив старець. - Чи усвідомлюєш безповоротність того, до чого прагнеш, чи не боїшся самоти, чи не явиться у годину тяжких роздумів до тебе каяття ? - Ні. - Будь же благословенний, - сказав ігумен. - Тепер у земному житті тебе не стало. Був ти між нами братом. Вознесись же у своєму подвигові ! Останні хвилини.

Два наймолодші монахи обв ' язали старця мотузками і спустили на виступ у скелі. Там невідомо ким і коли була видовбана печера. Тепер вона стала його власністю – до смерті. На схилі Афонської гори у печері помер І. Вишенський

Значення творчості І. Вишенського Для нашого часу твори митця є джерелом, з якого черпаємо відомості про життя суспільства в ту далеку епоху. Разом з тим ці писання сприяють прищепленню норм народної моралі, вчать бути вірними своїй єдиній Батьківщині, боронити її свободу й незалежність за будь - яких складних обставин, не пасувати перед сильним ворогом, оберігати дружбу між країнами, виявляти взаємодопомогу та взаємопідтримку. Івана Вишенського можна вважати першим публіцистом в українській літературі. Крім богословських трактатів, писав послання - це віршований або прозовий твір, написаний у формі листа чи звертання до однієї чи кількох осіб.