Тарас Григорович Шевченко видатний суспільно-громадський діяч України Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого бога, За неї душу погублю! Тарас Шевченко Виконав Фурмузал Ярослав, 15 років

Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, зі світовою славою поета-правдолюбця це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Своєю славетною збіркою «Кобзар» він започаткував нову епоху не тільки в історії української літератури, а й у духовності. Думки Шевченка-поета, борця-революціонера завжди звернені до майбутнього, вони надихають нові покоління. Ця людина завжди служила правді і боролася за щасливе майбутнє свого народу. А твори Т. Шевченка є зразками глибокої народності, критичного реалізму. У літературі зявляються нові герої: селяни-протестанти, бунтарі, повстанці, борці проти феодального гніту. Література збагатилася новими жанрами: ліро-епічна поема, політична поезія, оповідання й повість…

«Бідна моя Україно, Стоптана ляхами! Стоптана ляхами! Україно, Україно! Україно, Україно! Ненько моя, ненько! Ненько моя, ненько! Як згадаю тебе, краю, Як згадаю тебе, краю, Заплаче серденько… Заплаче серденько… Де поділось козачество, Де поділось козачество, Червоні жупани? Червоні жупани? Де поділась доля-воля? Де поділась доля-воля? Бунчуки? Гетьмани? Бунчуки? Гетьмани? Де поділося? Згоріло? Де поділося? Згоріло? А чи затопило А чи затопило Синє море твої гори, Синє море твої гори, Високі могили?.. Високі могили?.. Мовчать гори, грає море, Мовчать гори, грає море, Могили сумують, А над дітьми козацькими Поляки панують. Поляки панують. Грай же, море, мовчіть, гори, Грай же, море, мовчіть, гори, Гуляй, буйний, полем – Гуляй, буйний, полем – Плачте, діти козацькії, Плачте, діти козацькії, Така ваша доля!» Така ваша доля!» Обізвавсь Тарас Трясило Обізвавсь Тарас Трясило Віру рятовати, Віру рятовати, Обізвався, орел сизий Обізвався, орел сизий Та й дав ляхам знати! Та й дав ляхам знати! Обізвався пан Трясило: Обізвався пан Трясило: «А годі журиться! «А годі журиться! А ходім лиш, пани-брати, А ходім лиш, пани-брати, З поляками биться!» З поляками биться!»

На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном, Над сином сидя, задрімала. І сниться їй той син Іван І уродливий, і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі; Та на своїм веселім полі Свою таки пшеницю жнуть, А діточки обід несуть. І усміхнулася небога, Проснулася – нема нічого…

В Києві у 1846 році створюється таємна політична організація, яка набуває антикріпосницького характеру. Так зявляється Кирило- Мефодіївське товариство. До цього братства входили Т. Шевченко, М. Гулак, А. Навроцький та інші. Вони виступали проти кріпосного права, боролися за його ліквідацію. Але не всі члени Кирило-Мефодіївського товариства мали одні погляди на шляхи здійснення цієї мети. Частина членів братства поділяла революційно-демократичні погляди, які вносив Т. Шевченко. Інша частина, до якої належали П. Куліш, Н. Костомаров, пропагувала ідеї української буржуазії. Передова група цієї організації (а до неї й належав Т. Шевченко) висувала такі вимоги: відміну кріпацтва, звільнення всіх словянських народів від національного гніту, обєднання їх у вільну федеративну республіку із парламентською владою, рівні права усім народностям. Саме кирило-мефодіївці ставили питання про створення української держави, яка б увійшла до республіканської федерації словянських народів. Сам Шевченко вважав, що таке обєднання може відбутися в результаті всенародного повстання,що наш народ зможе звільнитися лише шляхом боротьби трудящих проти самодержавства і поміщиків.

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру. І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій не своїй землі. І не помяне батько з сином, Не скаже синові: Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та неоднаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.

Згадайте, братія моя… Бодай те лихо не верталось, Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали. І, певне, думали, коли На раду тиху, на розмову, Коли ми зійдемося знову На сій зубоженій землі? Ніколи, братія, ніколи Дніпра укупі не пємо! Розійдемось, рознесемо В степи, в ліси свою недолю, Повіруєм ще трохи в волю, А потім жити почнемо Меж людьми як люде. А поки те буде, Любітеся, брати мої, Украйну любіте І за неї, безталанну, Господа моліте. І його забудьте, други, І не проклинайте. І мене в неволі лютій Інколи згадайте.

В 1859 – 1860 роках з метою широкої популярності живописних творів російських художників Тарас Григорович робить офорти з картин Брюллова, Лебедєва, Мещерського. Вплив Шевченка як поета і художника позначився на формуванні світогляду і творчості цілого ряду письменників та художників. Крім виготовлення офортів, Тарас Григорович у цей час багато уваги приділяє виданню дешевих підручників для народу, але встиг надрукувати і розіслати лише «Буквар южнорусский» для недільних шкіл.

В своїх безсмертних поезіях, і в живописних полотнах Шевченко пропагував світлі ідеали свободи, рівності; закликав народ до боротьби проти усіх гнобителів, вказував простому люду конкретний шлях цієї боротьби, тим самим впливаючи на розвиток і літератури, і мистецтва, і духовної культури. Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу… отойді я І лани і гори – Все покину, і полину До самого Бога Молитися… а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кровю Волю окропіте. І мене в семї великій, В семї вольній, новій, Не забудьте помянути Незлим тихим словом.