Принципова жінка з чоловічим характером, сталими принципами та поглядами на життя, з дитинства дивилася на світ аналітичним, навіть критичним поглядом. У 1936 році родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про " балетну школу " замінованого поля, по якому доводилося ходити, про перший, написаний в окопі вірш. Як говорять мудреці, війна - це найтяжча з усіх робіт на землі, вона вимагає двадцять чотири години на добу без перерви, вихідних і відпусток. Окрім цього, це ще жорстокий тест на витривалість, міцність нервів і сили духу, вона загартовує, ламає, зцілює і навчає виживати особливо молоде, красиве дівча, яке лише підіймається на ноги. Усе це стало в пригоді письменниці протягом безжалісних і невиправданих років радянського літературного терору.

Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педагогічному інституті, а згодом - у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила 1956 року. На ті часи - це була хороша школа, де бутони таланту розпускалися і ставали прекрасними квітами, щоправда вже з гострими шипами. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі х років. Період так званих в історії " шестидесятників " створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжалісне та максимально критичне по відношенні до влади і тодішнього режиму.

Вірші Ліни Костенко. Творчий розвиток Ліни Костенко - поетеси гострої думки і палкого темпераменту - не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні " опали " в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим до сьогодні твором - романом у віршах " Маруся Чурай ", за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

За чорно - синьою горою, на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня. Зеленим пензликом тополі кривенькі кігтики в крові. Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві. Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил Усе кургани та й кургани ще не заораних могил. Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові, Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові ?! Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать. Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать. Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг ? Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.

Усі ці заслуги ніколи не стануть показником істинного світогляду поетеси до тих пір, доки ви не візьмете до рук її збірки ; до тих пір, доки ви не помітите як промайнув день за читанням її поезій ; до тих пір, доки ви не прочитаєте " Марусю Чурай " і задумаєтесь про долю українського жіноцтва. Ліна Костенко бачила світ по - новому, вона говорила правду без прикрас і чудово знала, що : " Жонглює будень святістю і свинством ". Як писав Богдан Лепкий : " Для України варто не лише вмирати :" і вона жила, творила, страждала, раділа, була воїном і просто жінкою, матір ' ю і царівною : " Я вибрала долю собі сама, і що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі - моєї обраниці "

гарного дня Гарного дня