Давним-давно в одному маленькому містечку, у підвалі старого покинутого будинку жила маленька мишка з довгим, наче провід, хвостиком.

Спала вона, де придеться, харчувалась тим, що знайде на сусідньому смітнику.

Ось одного ранку, зголоднівши, вона знову попрямувала на смітник в пошуках шматочка сиру….

?? Раптом чує мишка дивні звуки: наче хтось зубами клацає…

Злякалась мишка, запищала, хотіла втекти, але чує: «Не бійся мене, мишко»

Підкралась вона і бачить: лежить на горі сміття стара друкарська машинка і кнопками клацає.

служила машинка вірою і правдою багато років одній письменниці. Але одного разу машинка надрукувала не ту літеру, і господарка викинула її, купивши собі нову машинку. Розповіла вона мишці свою історію. Виявляється… Пожаліла мишка машинку і покликала до себе додому.

Поки йшли додому, побачили маленький телевізор.. Він розповів їм історію, схожу на історію друкарської машинки, про те, як колишній господар викинув його після того, як купив новий телевізор…

Вирішили друзі довести своїм господарям, що і старі речі ще можуть знадобитися.. Ми повинні стати відомими!

Я вмію друкувати тексти!

А я можу показувати їх на своєму екрані!

Добре, а я буду вами керувати і допомагати!

Друзі вирішили придумати собі нові імена. Друкарську машинку назвали КЛАВІАТУРОЮ

Друзі вирішили придумати собі нові імена. Друкарську машинку назвали КЛАВІАТУРОЮ Телевізор стали називати МОНІТОРОМ

Друзі вирішили придумати собі нові імена. Друкарську машинку назвали КЛАВІАТУРОЮ Телевізор стали називати МОНІТОРОМ А мишка вирішила залишитися МИШКОЮ

А всі разом вони стали називатися «КОМПЮТЕР».

Письменниця і колишній господар телевізору дуже скоро дізналися про новий винахід, який став відомий у всьому світі…

Сьогодні про існування компютерів знає кожний, але не всі здогадуються, що їхньому виникненню ми зобовязані старій друкарській машинці, старому телевізору і прудкій тваринці з довгим, наче провід, хвостиком мишці.