Автор : Жук Вікторія Класс :10 б

Дитинство Літературна діяльність Поезія Прозова творчість Драматургія Політична діяльність Останні роки життя Мовознавство Психологія Франкознавство

Іван Франко народився 27 серпня го року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині, поблизу Борислава, в родині заможного селянина - коваля Якова Франка. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас. Навчався спочатку в школі села Ясениця - Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіянському монастирі Дрогобича (1864–1867). У багатьох автобіографічних оповіданнях Івана Франка (« Грицева шкільна наука », « Олівець », «Schönschreiben») художньо відтворено атмосферу тогочасної шкільної освіти з її схоластикою, тілесними покараннями, моральним приниженням учнів. З них довідуємося, наскільки важко було здобувати освіту обдарованому селянському хлопцеві.

Уже навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності : міг майже дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя ; знав напам ' ять усього « Кобзаря »; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі ; глибоко й на все життя засвоював зміст прочитаних книжок. Восени го року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства. Перші літературні твори Франка вірш « Народна пісня » (1874) і повість « Петрії і Довбущуки » (1875) були надруковані у студентському часописі « Друг », членом редакції якого він став з го року. Активна громадсько - політична, видавнича діяльність, листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. Після відбутого ув ' язнення співпрацює з польською газетою «Praca», знайомиться з працями Карла Маркса, Фрідріха Енґельса, разом з Михайлом Павликом засновує го року часопис « Громадський Друг », який після конфіскації виходив під назвами « Дзвін » і « Молот » го року Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув ' язнення Франко перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.

Перший період творчості Франка визначають його політичні поезії, своєрідні народні гімни :« Каменярі » (1878), « Вічний революціонер » (1880), « Не пора …» (1880) та ін., повісті «Boa constrictor» (1881), « Борислав сміється » (1881), « Захар Беркут » (1882), низка літературознавчих, публіцистичних статей. Після невдалих спроб заснувати власний український часопис Франко був змушений вдатися до співробітництва з польською пресою, яке давало хоч невеликий, зате стабільний прибуток : був довголітнім співробітником польської газети «Kurjer Lwowski» ( протягом 1887–1897 років ), дописував до «Przyjaciela Ludu», австрійської «Die Zeit». Період десятилітньої праці в польській пресі Франко назве пізніше « наймами у сусідів ».

За стилем Франко належить до перших реалістів української літератури Вершина інтимної лірики Франка збірка « Зів ' яле листя » (1896). У збірці « Мій Ізмарагд » (1897) переважають філософські мотиви : рефлексії поета про добро й зло, красу і вірність, обов ' язок і зміст людського життя. Але й у ній знаходимо зразок суспільної лірики, в якій Франко увіковічнив страждання рідного народу (« По селах », « До Бразілії » та інші ). Драму власного життя Франко відобразив у збірці « Із днів журби » (1900) Багато автобіографічного вклав Франко у свою найвизначнішу поему « Мойсей » (1905), в якій на матеріалі біблійного сюжету показано конфлікт вождя з народом, засуджується зрада національних інтересів та проголошується ідея служіння рідному народові.

Проза Франка охоплює понад 100 оповідань, новел, 10 повістей, романів. Починається з так званого « бориславського циклу » ( від го року ), в якому Франко подає жахливий образ і глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині. Зубожіння, пролетаризація галицького села лягли в основу збірок « В поті чола » (1890), « Галицькі образки » (1897), до яких належать автобіографічні оповідання « Малий Мирон », « Грицева шкільна наука », « Олівець », «Schönschreiben», інші. На основі старих українських літописів Франко написав історичну повість « Захар Беркут » (1882- го року, зображено героїчну боротьбу українських верховинців проти монголів го року ). До історичних творів належать « Герой поневолі » (1904- го року, про революцію го року у Львові ), « Великий шум » (1907- го року, про скасування панщини ).

У драматургії Франко виявив себе майстром соціально - психологічної та історичної драми й комедії. Перші спроби на цьому полі походять з гімназії : « Юґурта » (1873), « Три князі на один престол » (1874), інші. У жанрі дитячої літератури Франко збагатив українську літературу книгами « Коли ще звірі говорили » (1899), « Лис Микита » (1890), « Пригоди Дон - Кіхота » (1891), « Коваль Бассім », « Абу - Касимові капці » (1895) тощо. Особливо треба відзначити перекладацьку діяльність Франка ( не припиняв усе своє життя ). Франко перекладав з 14 мов, серед інших Гомера, Данте, Шекспіра, Ґете, Золя, Б ' єрнсона. Зі слов ' янських класиків Франко перекладав Пушкіна, Лермонтова, Чернишевського, Герцена, Некрасо ва, Міцкевича, Ґомуліцького, Асника, Гавлічка - Боровського, Яна Неруду, Махара, Халупку та інших.

1888- го року Франко деякий час працював у часописі « Правда ». Зв ' язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника го року за підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько - Української Радикальної Партії, підготував для неї програму, разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник « Народ » (1890–1895). У му, му і му роках Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту й галицького сейму, але через виборчі маніпуляції адміністрації, провокації ідеологічних та політичних супротивників без успіху го року в Радикальній Партії почалась криза, Франко спільно з народовцями заснував Національно - Демократичну Партію, з якою співпрацював до го року, після чого полишив активну участь у політичному житті.

1908- го року стан здоров ' я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. За останній період він написав « Нарис історії українсько - руської літератури » (1910), « Студії над українськими народними піснями » (1913), здійснив багато перекладів з античних поетів го року вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка. « Протягом 14- ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю » писав Іван Франко. За таких обставин за неповний рік до смерті Франко створив 232 поетичні переклади й переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків. Помер Іван Франко 28 травня го року у Львові. Через два дні відбулось кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі.

На відтинку мовознавства Франко присвятив увагу питанню літературної мови : « Етимологія і фонетика в южноруській літературі », « Літературна мова і діалекти » (1907), « Причинки до української ономастики » (1906) та ін. Франко відстоював думку про єдину українську літературну мову, вироблену на наддніпрянських діалектах і збагачену західно - українськими говірками. За праці на відтинку філології Харківський університет го року нагородив Франка почесним докторатом, крім того, він був членом багатьох слов ' янських наукових товариств. Пропозиція Олексія Шахматова і Федора Корша про обрання Франка членом Російської АН не була здійснена через заборону царського уряду.

Першу свою працю зі сфери психології Іван Франко опублікував го року, через 2 роки після того, як Вільльгельм Вундт го року відкрив у Лейпцігу психологічну лабораторію. Стаття називалася « Чутливість на барви, її розвиток і значення в органічній природі : Реферат на працю американського природознавця Аллена Ґранта ». Надалі в багатьох своїх публіцистичних та наукових працях Іван Франко користувався відомими на той час психологічними методами. « Літературна критика мусить бути, по нашій думці, поперед усього естетичною, значить, входить в обсяг психології, і мусить послуговуватися тими методами наукового дослідження, якими послуговується сучасна психологія.» Цитата з 1- го розділу статті « З секретів поетичної творчости » (1898)

Побачити та торкнутись аутентичних речей Івана Франка можна у будинку - музеї Франка у селищі Криворівня, Верховинського району. У цьому будинку окрім Франка надовго зупинялись Леся Українка і Михайло Грушевський. Ще один музей Франкарозташований у селі Лолин. У Калуші відкритий Музей - оселя родини Івана Франка. У Львові діє Національний літературно - меморіальний музей Івана Франка ( в будинку письменника ).