Мертві не простять, живі не забудуть…

Голодомор – це політика влади, спрямована на створення штучного голоду. Помирало щодня – 14 тис. чоловік, щогодини – 1000 чоловік, щохвилини – 17 чоловік.

Що стало передднем голодомору років? Колективізація. Засуха і неврожай. Аграрна політика влади А може геноцид?

Забирали майно, руйнували хати, виганяли із села,- це боротьба влади з «куркулями». Як вижити?

Забирали все зерно, навіть, посівне. Продукти, меблі, одяг – все…

Їж, братику. А вимирали цілими сімями, вулицями, селами… Може і виживемо…

Дніпропетровська область Розповідає: Хмельник Микола Петрович, Оленівка, Магдалинівський район Пам'ятаю, але не голод, а Голодомор. Людей морили голодом до смерті. Я тоді мав 10 років. Був страх Божий, скілько людей погибло з голоду. Яка там засуха! То всьо прикази Сталіна, який не любив українців і хотів їх масово повибивати. Ті грабіжники приходили і забирали все, що могли. Це пси Сталіна. Безсердечні виродки гарбали всю їжу в народу. Вони показували деколи якісь писульки, а шо там нашкрібано, ніхто не відав. Ті посіпаки Сталіна дозволяли собі все. Хотів - вдарив, хотів - плюнув на тебе... Вони мали пістолі чи якісь муфти, бо люди просто так не хотіли віддавати свій хліб. А вже як є оружіє, то є страх в чоловікові.

«Мама в голодовку вмерла, в 1933 році, впала на дорозі і вмерла... і брат ще в яслах був, помер в голодовку. Їли кропиву, липу, полову... Так ховали, без труни. Я бачила, лежали на дорозі мертві люди. Коли мати вмерла, сестрі було три роки, а старшій сім... Багато людей повмирало». Куча Марія Йосипівна, с. Житники, Жашківський район, Черкаська область

«Над людьми простими дуже знущалися. Забирали все: коні, борони, плуг, віз, розбирали у людей клуні. У роки голоду років приїжджав уповноважений Ісаєв, його завдання було чим більше відібрати у людей і вивезти. Він говорив, що країна бідна. Хто не здасть, то сто років пам'ятатиме радянську владу і в труні». Коновол Віра Митрофанівна, 1918 р. н., смт. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область

«Добре пам'ятаю той страшний голод в роках. Ходили комсомольці: жінки і хлопці. Вони вже вмерли. Навіть у печі шукали, в горщиках. З хати нас виселили, пішли ми в чужу і там з мамою жили. Батько втік на Донбас, вже після голоду нас забрав. Моя тітка напече хліба з буряком, натре на терку буряка і трохи борошна, там десь вони розжилися, то вона мене пригощала, завжди ділилися». Бульба Марія Трохимівна, 1913 р. н., с. Ганжалівка, Лисянський район, Черкаська область

Не дай нам, Боже, таку лиху годину… Збережи, Боже, Мати-Україну…