Компютерний урок (до 197-ої річниці з дня народження Тараса Шевченка) І мене в сімї великій, В сімї вольній, новій, Не забудьте помянути Незлим тихим словом… Заповіт

Ніколи не минеться народ і його невгасима любов до всього найкращого, що квітчає рід людський і землю рідну…

Я буду добрим, я хочу, щоб моя свічка світила яскраво Тарас Шевченко, Сільська родина, акварель, 1843 р.

Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; У нас нема зерна неправди за собою… Т.Шевченко, Доля До дяка в науку….

… Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось? Чого так весело було? Господнє небо і село, Ягня, здається, веселилось, І сонце гріло – не пекло…

Т.Шевченко, Хата батьків у Кирилівці, туш, 1843 р.

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. Т.Шевченко Т.Шевченко. Автопортрет, туш, 1844р.

Не каявся, писав у казематах, Відрікся від щедрот і нагород. І не зважав на цензорів пихатих – Яка цензура викреслить народ?

Ти так любив свою країну, Так пристрасно її кохав, А в тебе, милу і єдину, Тиран страшний навік забрав. Та непомітно ніч скінчилась, Злетіла в небо, наче птах. І мрії, що тобі наснились, Для нас залишаться в піснях.

Для нас Кобзар – духовна книга. Вона, як Біблія, жива, Вона стерпіла тяжке лихо, Утративши свого творця. Олександр Жигров, Кобзареві

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива. Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.

Найкращий, найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець знову і знову збуджуватимуть його твори. Іван Франко