Світове господарство: зміст та основні етапи розвитку. Форми міжнародних економічних відносин: світова торгівля, міжнародний рух капіталів, міжнародна валютна система, міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво та глобальна інформаційна мережа. Субєкти світового господарства:розвинені країни, країни середнього рівня та країни, що розвиваються

Світове господарство система взаємодіючих господарств усіх країн світу, цілісний характер і функціонування якої визначаються об'єктивними законами розвитку людського суспільства. Світове господарство: зміст та основні етапи розвитку

На сучасному етапі світове господарство нараховує понад 230 держав, у яких проживає більше 6 млрд. чоловік. Держави, що існують на планеті, відрізняються між собою за рівнем економічного розвитку, належністю до певних соціальних і політичних систем.

Основними показниками економічного розвитку держав є обсяг ВНП, що припадає в розрахунку на душу населення, обсяг ВНП на одного працівника і розмір доходів на душу населення.

Формування світового господарства розпочинається в період великих географічних відкриттів XVXVI ст. У його розвитку можна виділити декілька етапів. Основні етапи розвитку світового господарства

Перший етап тривав до середини XIX ст. У цей час починають складатися світові економічні зв'язки. Основним видом їх у цей період була зовнішня торгівля. Вона ще не мала систематичного характеру. Обмін був нееквівалентним, що давало можливість сильнішим і більш розвинутим країнам наживатися за рахунок слаборозвинутих. У торгових стосунках часто застосовувалася сила, грабіж. Не існувало міжнародних правових норм.

Другий етап у розвитку світового господарства розпочався з середини XIX ст. У цей період поряд з міжнародною торгівлею розвивається нова форма економічних зв'язків закордонні інвестиції, тобто розміщення капіталів в інших країнах з метою одержання більшого прибутку. Це стійкіша форма зв'язку. Вона існує постійно, бо капітал вкладається у виробництво на тривалий час. Економічні стосунки стають регулярними. Поряд із цим виникає ще одна форма економічних зв'язків міграція робочої сили.

З середини XX ст. формування світового господарства вступає в третій етап. Він триває й тепер. Це етап економічної інтеграції. Економічна інтеграція це процес взаємного переплетення виробничих процесів різних країн, який вимагає проведення узгодженої економічної політики. Вона проявляється в тому, що розвивається виробнича діяльність розвинутих країн за кордоном. Великі фірми будують за кордоном заводи, фабрики, виробляють продукцію і реалізують.

Взаємодія національних економік відбувається через міжнародні економічні відносини, які являють собою, з одного боку, головну, найбільш динамічну та масштабну складову частину міжнародних відносин, а з іншого систему економічних звязків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних господарств. Форми міжнародних економічних відносин

Її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та послуг. Стан зовнішньої торгівлі характеризується низкою показників, серед яких основними є її обсяг, динаміка експорту та імпорту, товарна та географічна структура. СВІТОВА ТОРГІВЛЯ це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів

Три види міжнародного капіталу: 1)експорт (імпорт) підприємницького капіталу; 2)експорт (імпорт) позичкового капіталу; 3)міжнародна допомога МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ - однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА це сукупність грошових відносин, пов'язаних із формуванням і розподілом валютно-фінансових та кредитних фондів, використанням розрахункових і платіжних засобів у сфері міждержавних господарських зв'язків.

Складовими міжнародної валютної системи є: форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці - СДР, ЕКЮ, євро); уніфікований режим валютних паритетів та курсів; умови взаємної конвертованості валют; уніфікація правил міжнародних розрахунків; режим валютних ринків та ринків золота; міжнародні валютно-фінансові організації; міжнародне регулювання валютних обмежень.

МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ ЦЕ переміщення працездатного населення із одних країн в інші терміном більше ніж на один рік, викликане причинами економічного, політичного чи іншого характеру.

За напрямком руху основними сторонами міжнародної міграції є: еміграція виїзд працездатного населення з країни для постійного чи строкового перебування в іншій країні; імміграція приїзд робочої сили в країну з-за кордону по квоті чи по запрошенню; рееміграція процес повернення працездатного населення за певних причин до своєї країни.

МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО – це форма міжнародних економічних відносин, яка являє собою систему економічних зв язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

створення координаційних міжнародних програм, спільних науково- технічних досліджень; міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями; міжнародний інжиніринг; співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів; проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів; створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій; розробка науково-технічних прогнозів. СТРУКТУРА МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА:

Глобальна інформаційна мережа це найбільше всесвітнє багатомовне сховище інформації в електронному вигляді: десятки мільйонів пов'язаних між собою документів, що розташовані на комп'ютерах, розміщених на всій земній кулі.

Суб'єктами світової господарства є господарюючі одиниці, що володіють необхідним капіталом, здатними організувати виробничу діяльність на міжнародному господарському просторі і володіють певними міжнародними правами й обов'язками. СУБ ЄКТИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА: РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ, КРАЇНИ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ ТА КРАЇНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

До групи країн з розвинутою економікою відносить насамперед провідні капіталістичні країни, так звану Велику сімку (G7), куди входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія і Канада. Розвинені країни країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і червертний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу.

Країни середнього рівня розвитку з високими темпами соціально-економічного прогресу: Ісландія, Ірландія, Португалія, Греція, Туреччина, західноєвропейські мікродержави

До цієї групи відносяться країни Африки, країни Азіатсько- Тихоокеанського регіону (АТР) (крім Японії, Австралії, Нової Зеландії, країн-«драконів» Південно-Східної Азії й азіатських держав СНД), країни Латинської Америки і Карибського басейну. До групи країн, що розвиваються (менш розвинутих, слаборозвинених), входять держави з низьким рівнем економічного розвитку.

Дякую за увагу!