Каша з сокири Художник Сергій Олена
Йшов якось солдат через село. Постукав він в одну хату, привітався та й каже господині: - Господине, дай мені що-небудь попоїсти! У господині було багато всякого харчу, але вона відказала: - Нема в мене нічого! Сама сьогодні ще не снідала!
- То звари кашу. - Нема з чого, дорогенький! - Якщо так, то неси сокиру, зварю з неї! "Що за чудасія?" - думає господиня. – Подивлюсь, як солдат з сокири кашу варитиме.
Принесла йому сокиру. Солдат взяв її, поклав у казанок, налив води та й почав варити. Варив, варив, потім скуштував та й каже: - Смачна каша виходить! От якби ще круп всипати! Принесла йому господиня крупи. Всипав солдат в казан крупу, та й далі варити заходився. Потім знову скуштував і каже: - О, майже готова. Ще б масла трохи додати та посолити!
Зварив солдат кашу та й кличе господиню: - Ну, господине, давай тепер хліба, ложки бери та й їстимемо! Почали вони кашу їсти. - От не думала, - каже господиня, - що з сокири таку смачну кашу можна зварити! А солдат їсть та й у вус посміюється.