Повість І. Нечуя- Левицького Кайдашева сімя була написана в 1878 році, а наступного надрукована у львівському журналі Правда. У Східній Україні її видали лише у 1886 році, після майже десятирічної боротьби з цензурою. У цій публікації було вилучено аж 25 уривків. Вдруге автор видав повість у 1887 році в Києві, змінивши початок і закінчення.

Твір має точно вказане місце, де відбуваються події. Село Семигори, так майстерно виведене митцем у повісті, було авторові майже рідне. У дитинстві і в юності він тут навіть деякий час жив у родичів, був знайомий з багатьма семигорськими ровесниками.

Кайдаші мали своїх прототипів: сімю Мазурів з цього ж таки села, яка прославилася постійними бійками і колотнечею. Виличне првізвище Мазурів – Кайдаші – письменник і подарував своїм літературним героям. Хата заможних Мазурів стояла на кутку Солоному, коло церкви, поруч дійсно був горб, на якому ламалися вози. Жили у Семигорах й свати Мазурів – багаті Довбиші.