Різноманіття водоростей. Відділ Діатомові, Бурі та Червоні водорості

Перевірка домашнього завдання

Відділ Діатомові водорості

Діатомові водорості – одні з найбільш стародавніх жителів нашої планети. Багато з них мають вигадливу форму. Їх дуже багато в верхніх шарах світового океану.

Місця розповсюдження Діатомові водорості живуть скрізь: у прісних і солоних водоймах, на болотах, на каменях і скелях, у ґрунті і на ґрунті, на снігу та льоду, на корі стовбурів дерев. Вони трапляються навіть на глибині 350м, де вривають дно.

Загальні риси будови діатомових водоростей 1. одноклітинні одиночні чи колоніальні організми мікроскопічних розмірів; 2.характерною особливістю яких є наявність кремнистого панцира; 3. можуть мати радіальну або двобічну симетрію тіла; 4. більшість цих водоростей є автотрофами. 5.розмноження- нестатеве (поділом навпіл)

Клітини вкриті кремнистим панцирем, що складається з двох частин, більша з них вкриває меншу як коробочка. У панцирі є пори через які відбувається обмін речовин. Виділяють слиз за допомогою якої прикріплюються до дна а також обєднуються у колонії.

НАВІКУЛА має стулки, що нагадують човник. По середній лінії стулок проходить прямий щілиноподібний шов, у якому відбувається рух слизу, що зумовлює рух клітини. Види роду навікула входять до складу бентосу прісних і солоних водойм, а також живуть у ґрунті та гарячих джерелах.

Пінулярія одноклітинна діатомова водорость. Стулки в неї мають видовжену форму із заокругленими кінцями. Шов у пінулярій тягнеться вздовж клітини, у його кінцях і в середній частині є три потовщення – вузлики. Панцири у них великі.

Водорості можуть об'єднуватися, утворюючи вигадливі фігури.

1.Головне джерело їжі для підводних тварин. 2. Беруть активну участь в руйнуванні підводних споруд. 3.Відіграють значну роль у ґрунтоутворенні. 4. Є постійною кормовою базою та початковою ланкою в ланцюгах живлення для багатьох організмів.

Бурі водорості

1. За кількістю клітин у тілі – це виключно багатоклітинні організми. 2. За розмірами бурі водорості бувають до десятків метрів.

Загальні риси та будова бурих водоростей 1. Пластинчаста слань має складну будову. Клітини розміщені у декілька рядів, чим стають схожими на тканини. 2.Клітинні покриви мають два шари: зовнішній-слизистий(в оболонках клітин є пектинові речовини і альгінати); оболонки клітин внутрішнього побудовані з целюлози. 3.Бурі водорості мають зелені, коричневі та жовті пігменти. Крім ламінарину про запас відкладаються також олія, йод та деякі інші речовини.

Розмноження та види Бурі водорості мають всі типи розмноження. Найвідоміші водорості – ламінарія(морська капуста), фукус, саргас, макроцистіс, цистозейра

Мають найскладнішу будову – це виключно багатоклітинні рослини. За розмірами бувають від кількох см до десятків метрів. Буре забарвлення зумовлене наявністю жовтих і короичневих пігментів. Розмноження здійснюється вегетативно, статево і нестатево. Клітинні покрови представленні двома шарами. Зовнішній шар слизистий, оболонки клітин внутрішнього шару побудовані з целюлози.

Падина Бурі водорості мають найскладнішу будову з-поміж інших водоростей. Це виключно багатоклітинні організми.

Макроцистіс – найбільша з відомих водоростей. Має довжину до 60м і може рости на півметра в день. Таломи макроцистісу містять наповнені повітрям бульбашки. Макроцистіс

Ламінарія

Саргас

ФукусХалосіфон Пілаела

Бурі водорості – характерними особливостями яких є багатоклітинна будова й пластична форма талому. Представники ламінарія, фукус, саргас тощо.

1.В природі здатні утворювати велику кількість органічної маси. 2.А для людини – наявністю в них цінних хімічних речовин.

Червоні водорості

Червоні водорості (багрянки)

Характеристика Червоних водоростей 1. переважно багатоклітинні організми, талом яких має вигляд кущиків, пластинок або розчленований на стеблоподібні, листкоподібні частини. 2.Крім зеленого пігменту ці водорості містять ще червоний та синій (фікобіліни), а також жовті пігменти, тому їх колір буває від червоного до фіолетового.

Червоні водорості переважно багатоклітинні організми, талом яких має вигляд кущиків, пластинок або розчленований. Містять крім зелених ще червоні, сині, жовті пігменти, що забезпечує колір від червоного до фіолетового. Багато хлоропластів. Запасна тканина – багрянковий крохмаль. Відсутні джгутикові стадії. Переважно морські рослини, рідше прісноводні. Єдині водорості що можуть жити на глибині 200 – 250 м. Клітинні покриви представлені кількома шарами, у складі яких є целюлоза, пектинові речовини, агар.

Червоні водорості – водорості у яких відсутні джгутикові стадії. Представниками є порфіра, філофора тощо.

Будова Червоних водоростей Клітини – одно й багатоядерні. Хлоропластів багато. Всі види розмноження. Відсутні джгутикові стадії. Переважно морські організми. Можуть існувати на глибині м. Клітинні покриви представлені кількома шарами, у складі яких є целюлоза, пектинові речовини й агар.

Основні види Порфіра – має вигляд платівки з гладенькими чи хвилястими краями. Кораліна – має талом у вигляді розгалуженого кущика. Філофора – має кущисті таломи з вертикальними стебельцями.

На глибині від 100 до 250 метрів бурі водорості вже не зустрічаються. Тут панує інша група рослин – червоні водорості.

Дасія Калимон

Делесерія

Анфельція

Порфіра – цінне джерело агар-агару. Порфіра

Філофора

Кораліна

1.Є джерелом їжі для багатьох тварин, збагачують водойми киснем. 2. Використовують у їжу, на корм худобі, як добриво, у медицині тощо. Одержують з них йод для медицини, агар – для харчової промисловості.

Домашнє завдання 1.Опрацювати параграфи