Закон спадної граничної корисності. Бюджет споживача.

Корисність товару Корисність - це здатність даного товару чи послуги задовольнити потребу споживача, бажання та уподобання. Корисність товару – це здатність товару задовольняти споживача і приносити йому певну корисність. Не можна корисність порівнювати з користю. Наведемо невеликий приклад: ( наприклад користуванням автомобілем приносить нам корисність, а наприклад куріння навпаки - шкоду)

Розрізняють такі властивості корисності товару: 1. Корисність товару є різною для різних людей, оскільки залежить від індивідуальних смаків, уподобань і потреб споживача. 2. Корисність від певних благ є різною для однієї і тієї ж людини у різний час і за різних обставин ( до цієї властивості є дуже цікавий приклад: Наприклад візьмемо морозиво. Звичайно, що влітку попит на морозиво і корисність від нього буде більшою, адже взимку споживання морозива є дуже мала і потреба споживача не буде високою).

Ютиль Деякі вчені створили спеціальну систему для розрахунку корисності від споживання товарів і назвали її ютиль, від англійського слова utility, що означає корисність. Економісти говорять, що сума корисності декількох товарів показує, яку корисність принесли нам ці товари. Наприклад візьмемо 1 товар грм хліба, 2 товар - 20 грм масла, 3 товар грм кави які ми використаємо для сніданку. Якщо умовно взяти корисність хліба - 20 ютилів, масла - 10 ютилів, кави - 35 ютилів то сума корисності для нас буде становити: =65 ютилів. Якщо це виразити у формулах, то сума корисності буде мати такий вигляд: U=f(Х1, Х 2, Х 3,.... Хn), де Х1, Х 2, Х 3,.... Хn,це товари, які ми споживаємо. Обов"язково потрібно памятати, що кожна наступна партія того самого товару споживачеві приносить вже меншу кількість корисності, а в деяких випадках і шкоду.

ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧННОЇ КОРИСНОСТІ Кожний споживач, який споживає товари має свою межу у споживанні. З цього твердження випливає правило: а - це додаткова корисність, яку отримує споживач від кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. З цього визначення формується основний закон граничної корисності, його також називають першим законом Госсена. Закон спадної граничної корисності ( Перший закон Госсена ) полягає в тому, що коли споживач споживає наступну кількість товару, корисність від додаткового тако госпоживання - зменшується. Цей закон діє на всі товари та послуги крім на товари антикваріату ( монети, старовинні речі), бо на такі товари завжди є попит і корисність збільшується тоді, коли збільшується колекція.

Загальна та середня корисність. Загальна корисність (ТU) - це вся корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом. Загальна корисність характеризує суму усіх граничних корисностей. Якщо гранична корисність є величиною додатною, то в міру збільшення кількості одиниць спожитого товару його загальна корисність зростатиме, оскільки гранична корисність щоразу додається до загальної. Однак темп зростання загальної корисності зменшуватиметься. Якщо ж гранична корисність матиме відємне значення, тобто, якщо товар для споживача приноситиме шкоду, тоді рівень загальної корисності буде зменшуватись. Середня корисність (AU) це загальна корисність від товару у розрахунку на кожну одиницю спожитого товару. Другий закон Госсена полягає в тому, що споживач повинен розподілити свій дохід на покупку товарів так, щоб остання одиниця доходу яка буде витрачена на покупку товару принесла максимальне задоволення споживачеві.

Бюджет споживача Бюджет споживача - це певна кількість грошей, яка належить споживачеві і які він може використати у будь-який час для покупки товарів та послуг.

Щоб зробити конкретний аналіз як впиває бюджет споживача на його вибір потрібно зробити певні виключення: - весь дохід споживач повинен витрачати тільки на придбання товарів Х та У. - споживач на повинен робити заощадження і при тому не повинен брати на покупку товарів старі заощадження. - споживач для придбання товарів не повинен позичати нікому гроші і також брати гроші в борг.

В таких випадках дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам, які він здійснює: І=РхХ+РуУ, де Рх і Ру – ціни відповідних благ. За цим рівнянням можна визначити набори товарів Х та У, для придбання яких споживач може витратити однакові кошти. Зобразимо це графічно: Лінія бюджетних обмежень - це всі ті товари, до яких відносимо товари X та Y, які споживач спроможен придбати.

Рівновага споживача Споживач може максимізувати корисність при наявності певних бюджетних обмежень (наприклад для одного споживача максимальна корисність буде тоді, коли він буде мати автомобіль мерседес, а для іншого жигулі), тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, дохід і ціни на товари. Рівновага споживача - це певна комбінація придбаних товарів споживачем, яка максимізує його корисність при обмеженому бюджеті.

Дякую за увагу ;)