Органічна частина ґрунту складається із залишків рослин і тварин, які не розклалися та гумусу. Гумус- це складний динамічний комплекс різних специфічних ґрунтових органічних сполук. Гумус складає % органічної частини ґрунту, крім торфових. У складі гумусу виділяють три основні групи сполук: гумінові кислоти, фульвокислоти та гумусове вугілля, або гуміни.

Гумінові кислоти мають молекулярну масу і більше, колір від темно бурого до коричнево- чорного. Не розчиняються у воді й розчинні в лугах. Коагулюючи з частинками ґрунту утворюють структурні агрегати. Основними представниками цієї групи є: гумінова, ульмінова та гіматомеланова кислоти.

Фульвокислоти - це сполуки з меншою молекулярною масою, ніж гумінові. Колір від світло жовтого до оранжевого. Розчиняються у воді і лугах. Основними фульвокислотами є: кренові та апокренові кислоти. Гуміни - це сполуки, нерозчинні навіть у лугах, які є, очевидно, продуктами руйнування гумінових кислот. Гуміни утворюють комплекси з мінеральними частинками ґрунту. Відомі представниками цієї групи є: гумін, ульмін. Також до гумінів відносять ґрунтові бітуми.

Ґрунти характеризуються певними водними властивостями, такими як водопроникність, водопіднімальна, випаровувальна та водоутримуюча здатності.

Вбирна здатність ґрунту і його реакція. Властивість ґрунту вбирати і утримувати різні речовини називають вбирною зда тністю. Механічна вбирна здатність - це вбирання і затримування ґрунтом твердих частинок у своїх порах подібно фільтру. Біологічне вбирання зумовлюється процесами життєдіяльності рослин і мікроорганізмів, які поглинають важливі для себе елементи. Хімічна вбирна здатність ґрунту пов'язується з утворенням у ньому важкорозчинних сполук, які завдяки цьому утримуються. Визначається ця вбирна здатність хімічними реакціями, що закріплюють аніони чи катіони залежно від розчинності утворених солей. Наприклад, перехід розчинної солі дигідрофосфату кальцію у важкорозчинний фосфат. Фізичне вбирання відбувається за рахунок поглинання ґрунтом молекул речовин завдяки силам притягання (адсорбції).

Для зниження кислотності ґрунти вапнують, вносячи крейду, мергель, дефекат: [ҐВК]2 Н+ + CaCO3 = [ ҐВК] Ca2+ + H2CO3 CO2,H2O. Лужність ґрунту зумовлюється не тільки іонами ОН-, а також Na+, який, реагуючи з вуглекислим газом у водному середовищі, утворює в ґрунті луг ( NaOH): [ ҐВК]2 Na+ + CO2 + H2O = [ ҐВК]2Н+ + Na2CO3 Na2CO3 + H2O 2 NaOH + CO2 + H2O Лужні ґрунти гіпсують, вносячи гіпс, кальцій якого витісняє із ҐВК іони натрію: [ҐВК]2 Na+ + CaSO4 = [ ҐВК] Ca2+ + Na2SO4 Утворений в результаті реакції сульфат натрію добре розчинний і вимивається з верхніх горизонтів ґрунту.