Аналіз картини Вінсента Ван Гога Соняшники

Картина «Соняшники» є візитною карткою творчості Вінсента Ван Гога – видатного голландського живописця епохи постімпресіонізму. Художник обожнював цю квітку, вважав його символом вдячності і подяки. Сам жовтий колір асоціювався у нього з дружбою і надією.

Груба на вигляд селянська ваза, в якій стоять соняшники, справляє враження непропорційно маленької і тендітної порівняно з величезними квітами. Самим же соняшникам мала не тільки ваза – їм не вистачає простору всього полотна. Суцвіття і листя соняшників впираються в краї картини, як ніби невдоволено «відсахуючись» від рами. Художник наносить фарби дуже густим шаром (техніка «імпасто»), видавлюючи їх безпосередньо з тюбика на полотно. На полотні виразно видно сліди дотику пензля і спеціального ножа. Рельєфна шорстка поверхня картини являє собою ніби зліпок шалених почуттів, які опанували художником в момент творчості. Написані енергійними рухливими мазками соняшники справляють враження живих – важкі, наповнені внутрішньою силою суцвіття і пружні гнучкі стебла знаходяться в постійному русі, пульсують, набухають, ростуть, дозрівають і вянуть на очах у глядача.

Ван Гог мав здатність з надзвичайною гостротою відчувати колір. Кожен відтінок кольору асоціювався у нього з цілою сукупністю образів і понять, думок і почуттів. Кожен мазок на полотні мав силу вимовленого слова. Улюблений Ван Гогом жовтий колір був втіленням радості, доброти, доброзичливості, енергії, родючості землі і життєдайного сонячного тепла. І яскравіше самого сонця сяють на полотні соняшники, немов ввібрали в себе світло його гарячих променів і випромінюють його в навколишній простір. «Соняшники» Вінсента Ван Гога є символом прекрасного і одночасно трагічного буття, його квінтесенцією. Квіти, які розпускаються і вянуть; живі істоти, які народжуються, визрівають та старіють; зірки, які спалахують, палають і гаснуть.

Найперший варіант картини, який зображено на репродукції, в даний час знаходиться у Філадельфійському музеї мистецтв, США.