М. Костомаров про період Руїни «Українська справа явно гинула. Невдача за невдачею знищували надії, і люди позбулися віри у свою справу, у свою мету. Виникла думка, що тієї мети взагалі не можна досягти. Через це зникала воля і терплячість, слабшала любов до рідного краю, до громадського добра. Патріотичні вчинки і жертви виявлялися даремними. Особисті приватні інтереси мали переваги над усіма чесними і патріотичними поривами. Своє власне домашнє горе для кожного ставало непомірно тяжким, кожний почав піклуватися тільки про себе самого. Людські душі дрібнішали, ставали убогими, розум притуплявся під вагою тяжкого пошуку шляху до порятунку. Усе, що було колись дорогим, святим, тепер щоразу продавалося дедалі дешевше. Героєм часу вважали того, хто вмів зберегти себе самого, виринути з болота анархії, утопивши в ньому іншого, забезпечивши себе самого, погубивши інших... Так бувало, де суспільство не йшло до одноголосно наміченої мети, де суспільний ідеал поступався ідеалу особистої наживи і самолюбства...» Завдання 1. Чи згодні ви з думками, викладеними в цьому документі? 2. Доведіть це, використовуючи факти з сьогоднішньої теми.