Вступ. Витоки медицини.
Історія медицини є одним з розділів загальної історії культури людства. Вона розглядає розвиток знань, пов'язаних із захворюваннями, лікуванням людини, збереженням і зміцненням її здоров'я. Зміст медицини, якість лікувальних, рівень за побіжних засобів, становище медичних працівників завжди залежали і залежать від соціально-економічних умов життя людства, від суспільного ладу, розвитку природничих наук, філософії, техніки.
Історія медицини поділяється на загальну, яка вивчає розвиток медичних знань у людському суспільстві в цілому, та спеціальну, в якій висвітлюється розвиток окремих галузей медицини терапії, хірургії та ін. Викладання спеціальної історії медицини звичайно здійснюється відповідними профільними кафедрами. Оскільки розвиток медицини залежить від рівня розвитку продуктивних сил та характеру виробничих відносин, то в основу викладу загальної історії медицини покладено поділ на епохи і періоди, прийнятий у загальній історії. Хоч, зрозуміло, тут немає і не може бути повного хронологічного збігу.
Медицина, як і кожна інша наука, зазнає також змін у зв'язку із суспільними зрушеннями, розвитком економіки, техніки, споріднених наук. Великі успіхи у розвитку фізики, хімії у другій половині XIX ст., становлення мікробіології, впровадження у хірургію антисептики та ін. все це зумовило докорінні зміни в різних галузях медицини, навіть порівняно з першою половиною цього ж століття. В історії розвитку окремих медичних наук прийнято виділяти періоди залежно від особливо важливих для розвитку тієї чи іншої галузі нововведень. Наприклад, в історії хірургії виділяють періоди до відкриття антисептики і після впровадження її, оскільки антисептика й асептика різко змінили характер і роль хірургії у медичній практиці.
Джерела вивчення історії медицини можна розподілити по таких групах. 1. Письмові джерела. Їхній зміст передається з допомогою графічних знаків (рукописи, друк, папірус, кераміка тощо). 2. Речові джерела. Відзначаються розмаїттям форм (знаряддя праці, інструменти, памятники, кістки тварин та людей, медалі, монети тощо). 3. Етнографічні джерела. Це явища культурного і суспільного життя, які передаються з покоління в покоління (обряди, звички, пісні, перекази, засоби лікування). 4. Спосіб життя сучасних племен, які живуть на рівні минулих епох. 5. Фото- та кінодокументи. 6. Фонодокументи, що відображають звукову сторону історичних подій.
Джерела вивчення історії медицини речові знаряддя праці, інструменти, кістки тварин та людей медалі, монети тощо, письмові рукописи, папіруси друковані видання етнографічні пісні, перекази, обряди, методи лікування спосіб життя сучасних племен, які живуть на рівні минулих епох фото- та кінодокументи фонодокументи
Загальновизнаною є така періодизація історії медицини, яка співпадає із загальноісторичною періодизацією розвитку людства. 1. Медицина первісних часів. Обіймає період орієнтовно від трьох мільйонів до пяти тисяч років до нашої ери. 2. Медицина стародавнього світу. Обіймає період від пяти тисяч років до нашої ери до V століття нашої ери, коли впала Римська імперія. 3. Медицина доби середньовіччя (V–XVII ст.). 4. Медицина XVIII сторіччя. 5. Медицина XIX сторіччя. 6. Медицина XX сторіччя.
Для України, яка розвивалась в своєрідних соціально-економічних умовах, ця періодизація потребує уточнення. Загалом можна сказати, що цивілізаційні процеси в Україні йшли з певним запізненням. В стародавні часи в Україні розквітла Трипільська культура. Рабовласницька держава на наших теренах не отримала розвитку. Період формування феодальної Української держави України-Руси починається з IX ст. Епохи ренесансу, або відродження, Україна не переживала.
Періодизація історії медицини України може бути представлена так: 1. Медицина первісних часів (до IV тис. до н.е.). 2. Медицина стародавніх часів (IV тис. до н.е.–VIII ст. н.е.). 3. Медицина доби середньовіччя (IX–XVII ст.). 4. Медицина XVIII ст. 5. Медицина XIX ст. 6. Медицина XX ст.
Історія медицини допомагає правильно зрозуміти сучасний стан медицини і передбачати перспективи її розвитку. Вивчення минулого медицини дає правильне уявлення про те, як виникли й нагромаджувалися навички розпізнавання захворювань, уміння лікувати їх і запобігати їм, як поступово почали правильно розуміти функції організму та зміни їх під час захворювань. Минуле медицини дає змогу простежити в історичній послідовності, як змінювалися зміст медичних знань, спрямованість медичної діяльності, становище медичних працівників у суспільстві залежно від соціального ладу, рівня продуктивних сил, від розвитку наук, зміни світогляду. Історія медицини на багатовіковому досвіді показує, зокрема, всю помилковість численних намагань знайти універсальний засіб лікування панацею.
Дякую за увагу !