Презентація на тему Травлення людини

Травлення процес хімічної і механічної обробки речовин з метою засвоєння їх організмом. У людини травлення відбувається в кілька етапів : - починається після потрапляння продукту до рота, в якому їжа подрібнюється та попередньо обробляється слиною, яка містить травні ферменти, що розчиняють, наприклад, крохмаль ; - після цього травлення продовжується в шлунку ; - потім їжа потрапляє до кишечника, де травлення продовжується, і продукти активно всмоктуються в кров ; - закінчується процес травлення евакуацією шлаків.

Процес травлення поділяють на порожнинне травлення, яке відбувається у шлунково - кишковому тракті і пристінкове ( мембранне ), яке проходить у клітинах. Порожнинне складається з процесів механічної та хімічної обробки їжі. Під час пристінкового травлення складові їжі потрапляють у клітини і остаточно розщеплюються до простих хімічних сполук, які потім всмоктуються у кров.

Система органів травлення складається з травного каналу і травних залоз. У травному каналі їжа переміщується, перетрав - люється, а поживні продукти перетравлювання всмокчу - ються в кров і лімфу. Травні залози виділяють травні соки - спеціальні речовини для процесу травлення.

Шлунково - кишковий тракт побудований таким чином, що їжа по ньому може просуватися в одному напрямку : від рота до ануса. Тому людина може продовжувати харчуватися в той час, коли з їдене раніше, ще перетравлюється. Він має вигляд зігнутої трубки з розширенням – шлунок та петлями – кишки, загальною довжиною 6-8 м.

Травний канал : - ротова порожнина ; - глотка ; - стравохід ; - шлунок ; - кишечник. Травні залози : - слинні ; - печінка ; - підшлункова ; - залози слизової оболонки.

Стінка травного каналу складається з трьох основних оболонок : - внутрішньої слизової ( епітеліальної ); - середньої ( м язової ); - зовнішньої ( сполучнотканинної ). Між слизовою та м язовою оболонками наявний підслизовий шар для їхнього кращого сполучення.

Черевну порожнину вистилає щільна двошарова сполучнотканинна оболонка – очеревина. Вона захищає органи травлення, утримує їх у певному положенні. Речовина, яку виділяє очеревина, пом якшує рухи органів черевної порожнини.

Рухова : жування, ковтання, переміщення їжі вздовж травного каналу та виділення непереварених решток. Секреторна : виділення ферментів та інших речовин у складі травних соків. Всмоктування поживних речовин у кров. Видільна : виведення з організму продуктів обміну. Регуляторна : виділення гормонів. Захисна : знешкодження печінкою отруйних речовин.

Ротова порожнина Це початок травного каналу, де здійснюється механічна обробка їжі за допомогою зубів, язика, піднебіння та хімічна обробка з допомогою слини. В ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар слинних залоз : привушних, підщелепних та під язикових.

Язик – це рухливий орган, утворений посмугованою м язовою тканиною. На слизовій оболонці містяться смакові рецептори, завдяки яким ми розрізняємо смак та якість їжі. Він бере участь у процесі формування харчової грудки та ковтання, а також є органом мовлення.

Слинні – це три пари залоз, які виділяють спеціальну рідину – слину - для хімічної обробки їжі в ротовій порожнині. 1.Привушні. 2.Підщелепні. 3.Під язикові. Кількість слини залежить від якості вжитої їжі. За добу слинні залози виробляють 0,5-2 л слини.

Глотка – лійкоподібний орган, функція якого здійснювати ковтання. В той час, коли їжа проходить через глотку, надгортанний хрящ закриває вхід у трахею і харчові маси вільно рухаються до стравоходу.

Стравохід – м язова трубка, довжиною c м та d=2 см. Вона поєднує між собою глотку та шлунок. Їжа рухається по стравоходу завдяки хвилеподібним скороченням м язів - перистальтичними або маятникоподібними рухами.

Найрозширеніша частина травного каналу ( до 2 л ), що розміщується під діафрагмою з лівого боку і має вигляд вигнутого мішка. У зв язку з цим він має велику і малу кривизну. Початкову частину називають склепінням, основну – тілом, вихідну – воротарем.

Стінка шлунку складається з чотирьох оболонок : -внутрішньої слизової, де розташовані залози, які виділяють шлунковий сік та слиз ; -підслизової основи, що дає можливість слизовій оболонці збиратися в складки і розширювати його об єм ; -середньої м язової, що виконує функцію перемішування та пересування їжі ; -зовнішньої сполучнотканинної, яка містить судини та нервові волокна.

У слизовій оболонці близько 35 млн. залоз, їх поділяють на : -залози, які виділяють ферменти ; -залози, які виділяють Н Cl; -залози, які виділяють слиз. Клітини, що продукують слиз містяться у спеціальних шлункових полях, які мають вигляд дрібненьких горбиків.

Довжина тонкого кишечника близько 4-6 м., його d=3-5 см. Починається він дванадцятипалою кишкою завдовжки см, тобто розмір 12- ти пальців людини, яка бере початок з воротаря шлунку. У неї відкриваються протоки жовчного міхура та підшлункової залози.

Печінка - орган непарний, що : - бере участь у процесі травлення ; - знешкоджує чужорідні речовини, що потрапляють в організм ; - забезпечує організм глюкозою ; - утворює і зберігає необхідні для організму запаси деяких вітамінів ; - синтезує холестерин і жовчні кислоти ; - бере участь у кровотворенні...

Найбільша залоза тіла, маса якої 1,5-2 кг. Розташована у правому підребер ї, під діафрагмою. Складається з двох доль. У спеціальних клітинах – гепатоцитах – утворюється жовч, що зберігається у жовчному міхурі. За добу виділяється мл. жовчі.

Крім утворення жовчі, печінка має захисну функцію : шкідливі речовини та отрути, які потрапили в організм, затримуються в ній, знешкоджуються і разом із жовчю виводяться у дванадцятипалу кишку, а потім назовні. В ембріональному розвитку вона виконує роль органу кровотворення.

Жовчний міхур – орган, у якому накопичується жовч, що потім виділяється у дванадцятипалу кишку, де й починається процес кишкового травлення. У людини жовчний міхур має грушоподібну форму, а розміром він см, і вміщає мл жовчі. Вихід жовчі заблокований завдяки скороченню м яза - замикача жовчної протоки.

Підшлункова залоза - досить велика залоза, що розміщена в черевній порожнині, під шлунком. Вона примикає до дванадцятипалої кишки. Бере участь у травленні, виділяючи ферменти, які допомагають цьому процесу й продукує гормони, що сприяють обміну вуглеводів.

Розміщена під шлунком, між селезінкою та дванадцятипалою кишкою. Має довжину см і складається з головки, тіла і хвоста. Вона належить до залоз подвійної дії : виділяє підшлунковий сік та гормони.

Кишечник - це частина шлунково - кишкового тракту, досить важливий орган травлення й виділення кінцевих продуктів метаболізму. Поділяється на тонкий і товстий.

Після 12- ти палої кишки тонкий кишечник поділяється на порожнисту та клубову кишки. У них відбувається остаточне перетравлення їжі та всмоктування поживних речовин у кров.

Слизова оболонка вкрита ворсинками, які утворені виростами епітелію. Ці вирости циліндричної форми заввишки 0,2-1,2 мм. На 1 кв. мм їх може бути 30-40, а всього – 4 млн.

Цей відділ кишечника від 1 м до 2,5 м, що розміщений у черевній порожнині у вигляді букви П. Поділяється він на сліпу кишку з червоподібним відростком, ободову кишку, сигмовидну та пряму.

Пряма кишка – крайня частина шлунково - кишкового тракту. Це сегмент товстої кишки донизу від сигмовидної кишки і до анального отвору. Названа так за те, що йде прямо і не має вигинів.

Останній відділ товстого кишечника, де відсутні ворсинки. В ній живуть корисні м \ о, відбувається всмоктування води, NaCl, вітаміна В 6, там розщеплюється клітковина. Туди надходять неперетравлені рештки. Випорожнення – дефекація - відбувається рефлекторно.

Сфінктери – це міцні колові м язи, які знаходяться у травній системі в певних місцях : -пілоричний сфінктер - при виході зі шлунку : коли їжа перевариться до стану химусу, він рефлекторно відкривається ; -анальний сфінктер – при виході з організму, коли пряма кишка заповнюється і починає подавати імпульси ( але існує можливість довільної затримки акту дефекації ).

Вживайте корисні страви !! Будьте здорові !!