ІСТОРІЯ ТЕЛЕБАЧЕННЯ: ПОЯВА ТА РОЗВИТОК. Роботу виконала Поклад Олександра

Поява телебачення нерозривно і прямо зв'язано з винаходом радіо і кінематографа. Олександр Степанович Попов, скромний викладач фізики, поставив на службу людству електромагнітні коливання, відкриті Г. Герцом і 7 травня 1895 року явив світу свій винахід – радіо.

Радіо і кіно породили сучасне телебачення - спосіб перетворювати радіосигнали, нечутні і невидимі, у звуки і зображення, які рухаються. Заслуга введення в побут самого терміну "телебачення" належить штабс-капітану російської армії К. Д. Перському. Він першим вжив цей термін у своїй доповіді "Сучасний стан питання про електробачення на відстані (телевізування)", зробленому в Парижі на Всесвітньому конгресі електротехніків у 1900 році.

У 1880 році росіянин учений Порфирій Іванович Бахметьєв (широко відомий як фізик і біолог) запропонував теоретично цілком можливу телевізійну систему, названу ним "телефотографом". Заслуга Бахметьєва перед наукою полягає в тому, що він хоча і не побудував апарат, але висунув перший з основних принципів телебачення - розкладання зображення на окремі елементи для послідовної їх передачі на відстань.

У роках професор Московського університету Олександр Григорович Столєтов, вивчивши так називаний "зовнішній фотоефект" (здатність деяких металів під впливом світла випускати електрони), створив фотоелемент. Досягнення Столєтова відкрило принципову можливість безпосереднього перетворення світлової енергії в електричну.

Спираючись на це відкриття, викладач петербурзького Технологічного інституту Борис Львович Розінг у 1907 році запропонував (і запатентував у Росії і за кордоном) ідею, що без принципових змін збережена в діючих і зараз телевізорах. Ідея ця полягала в тому, щоб використовувати для перетворення електричних сигналів у світлові точки видимого зображення катодну (електронно-променеву) трубку, створену англійцем В. Круксом і вдосконалену німецьким ученим К. Брауном. Катодна трубка, відповідно видозмінена, постаченою безліччю складних і тонких пристроїв, - основа сучасних телевізорів: нинішній телеекран не що інше, як сплюснений торець катодної трубки.

Починаючи з 1920 року, значний крок в створенні телебачення зробив шотландський винахідник Джон Лоджі Бейрд, який використав диск Ніпкова в своїй системі формування зображення. 25 березня 1925 року Бейрд продемонстрував рухоме зображення, але контрастність і роздільна здатність зображення були недостатньою для впізнавання людського обличчя.

А 26 січня 1926 року Бейрд зміг продемонструвати передачу динамічного зображення по радіо, це вважається першою телевізійною демонстрацією в історії, на відміну від звичайної передачі зображення з допомогою системи Ніпкова. Диск Бейрда мав матрицю 30×30, на зображенні можна було впізнати людське обличчя.

7 квітня 1927 Герберт Ів і Френк Грей продемонстрували механічне телебачення на великий екран розміром 24 дюймів в ширину і 30 дюймів у висоту. Одночасно передавався синхронізований звук. Диск для формування зображення обертався зі швидкістю 18 кадрів в секунду, затрачуючи на один кадр 56 мілісекунд.

Паралельно з розвитком механічного телебачення інтенсивно велися роботи і по розробці телебачення електронного. У 1931 році Семен Ісидорович Катаєв у здійснення давньої ідеї Розинга сконструював передавальну трубку, названу їм "радіоком". Її відмінна риса - так звана мозаїка, що складається з дрібних світлочутливих осередків, у кожній з який під дією світла накопичується електричний заряд. Мозаїка дає можливість різко збільшити чіткість і внаслідок цього - розмір зображення.

Майже одночасно з Катаєвим аналогічний пристрій ("іконоскоп") запатентував у США Владимир Козьмич Зворикін, який навчався в Петербурзі в Б. Л. Розінга.

ТК-1 КВН-49 В лінзу, яка перед екраном, треба було або налити дистильовану воду, або налити звичайну і час від часу міняти. Москвич Т-1

Дякую за увагу!