Живлення рослин Марченко А. В 2- ЕК -17

Живлення – це процес поглинання і засвоєння рослинами поживних речовин, необхідних для підтримання процесів життєдіяльності. У рослин розрізняють повітряне, або листкове живлення, і грунтове, або кореневе.

Грунт – верхній родючий шар землі, який складається з мінеральних речовин, повітря, води, піску, глини та решток відмерлих організмів. Чим більше в грунті органічних решток, тим більше в ньому гумусу, а значить, більша родючість грунту. Рослини за допомогою кореня поглинають із грунту необхідні мінеральні речовини лише в розчиненому стані. Тому велике значення має наявність у грунті води. Засвоєння рослиною розчинених мінеральних речовин є основою грунтового живлення рослин. У мінеральних речовинах, які поглинає рослина, містяться різні хімічні елементи : Нітроген, Фосфор, Сульфур, Кальцій, Калій, Ферум, Хлор тощо. Ці хімічні елементи рослина використовує для утворення необхідних для неї органічних сполук : білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот. Наявність необхідної кількості і складу мінеральних речовин у грунті є умовою нормального функціонування рослинного організму. Для забезпечення рослин необхідними хімічними елементами у збіднений грунт вносять добрива. Грунт – верхній родючий шар землі, який складається з мінеральних речовин, повітря, води, піску, глини та решток відмерлих організмів. Чим більше в грунті органічних решток, тим більше в ньому гумусу, а значить, більша родючість грунту. Рослини за допомогою кореня поглинають із грунту необхідні мінеральні речовини лише в розчиненому стані. Тому велике значення має наявність у грунті води. Засвоєння рослиною розчинених мінеральних речовин є основою грунтового живлення рослин. У мінеральних речовинах, які поглинає рослина, містяться різні хімічні елементи : Нітроген, Фосфор, Сульфур, Кальцій, Калій, Ферум, Хлор тощо. Ці хімічні елементи рослина використовує для утворення необхідних для неї органічних сполук : білків, вуглеводів, нуклеїнових кислот. Наявність необхідної кількості і складу мінеральних речовин у грунті є умовою нормального функціонування рослинного організму. Для забезпечення рослин необхідними хімічними елементами у збіднений грунт вносять добрива.

Повітряне живлення рослин. Дослідами багатьох учених було доведено, що рослини не можуть рости і розвиватися лише завдяки поживним речовинам грунту. Ще у XVIII ст. видатний російський учений М. В. Ломоносов висловив думку про повітряне живлення рослин, а англійський хімік Дж. Прістлі довів, що рослини виділяють газ, необхідний для дихання. Пізніше було встановлено, що таке явище можливе лише за наявності сонячного світла та вуглекислого газу. Мова йде про. фотосинтез – основу повітряного живлення, з яким ви ознайомилися у попередньому параграфі. Вуглекислий газ у клітини рослин потрапляє з атмосферного повітря, яке надходить через продихи.

Транспортування речовин. Корені рослин поглинають із грунту розчин мінеральних речовин. Просуваючись від клітини до клітини, вода з мінеральними речовинами потрапляє в центральну частину кореня. Звідти під дією кореневого тиску розчин піднімається по стеблу, потрапляє в кожну клітину листка. Вода, що надходить у клітину, використовується для процесів життєдіяльності, зокрема фотосинтезу, а частина її випаровується. Рух розчинених мінеральних речовин від кореня по стеблу до листків називається висхідним. Він відбувається завдяки кореневому тиску та випаровуванню води листками рослини ( явища, відомі вам із курсу природознавства ).. Випаровування води. Воду випаровує уся поверхня тіла рослини, особливо поверхня листків. Листки мають продихи, через які й випаровується вода. При цьому відбувається охолодження поверхні листка. Чим більше води випаровує рослина, тим більше води вона поглинає з грунту. Рослина працює як своєрідний насос. Одна рослина кукурудзи випаровує за період росту більше ніж 200 л води, один гектар пшениці або ячменю – до л, а один гектар буряків – л ! Дуже багато води випаровує дерево евкаліпт, тому його висаджують на заболочених місцях для осушення. Інтенсивність випаровування залежить від біологічних особливостей рослини, від місця зростання, часу доби, температури повітря та грунту, вологості повітря, швидкості вітру тощо. Транспортування речовин. Корені рослин поглинають із грунту розчин мінеральних речовин. Просуваючись від клітини до клітини, вода з мінеральними речовинами потрапляє в центральну частину кореня. Звідти під дією кореневого тиску розчин піднімається по стеблу, потрапляє в кожну клітину листка. Вода, що надходить у клітину, використовується для процесів життєдіяльності, зокрема фотосинтезу, а частина її випаровується. Рух розчинених мінеральних речовин від кореня по стеблу до листків називається висхідним. Він відбувається завдяки кореневому тиску та випаровуванню води листками рослини ( явища, відомі вам із курсу природознавства ).. Випаровування води. Воду випаровує уся поверхня тіла рослини, особливо поверхня листків. Листки мають продихи, через які й випаровується вода. При цьому відбувається охолодження поверхні листка. Чим більше води випаровує рослина, тим більше води вона поглинає з грунту. Рослина працює як своєрідний насос. Одна рослина кукурудзи випаровує за період росту більше ніж 200 л води, один гектар пшениці або ячменю – до л, а один гектар буряків – л ! Дуже багато води випаровує дерево евкаліпт, тому його висаджують на заболочених місцях для осушення. Інтенсивність випаровування залежить від біологічних особливостей рослини, від місця зростання, часу доби, температури повітря та грунту, вологості повітря, швидкості вітру тощо.

Органічні речовини, що утворилися під час фотосинтезу, рухаються по корі пагона від листків до кореня. Такий рух речовин називається низхідним. Таким чином, у рослині постійно відбувається рух речовин : розчину мінеральних – від кореня до листків, і органічних – від листків до кореня та інших органів.

Випаровування води. Воду випаровує уся поверхня тіла рослини, особливо поверхня листків. Листки мають продихи, через які й випаровується вода. При цьому відбувається охолодження поверхні листка. Чим більше води випаровує рослина, тим більше води вона поглинає з грунту. Рослина працює як своєрідний насос. Одна рослина кукурудзи випаровує за період росту більше ніж 200 л води, один гектар пшениці або ячменю – до л, а один гектар буряків – л ! Дуже багато води випаровує дерево евкаліпт, тому його висаджують на заболочених місцях для осушення. Інтенсивність випаровування залежить від біологічних особливостей рослини, від місця зростання, часу доби, температури повітря та грунту, вологості повітря, швидкості вітру тощо.

Самі потрібні, найважливіші для рослин - це три елементи : азот, фосфор і калій

Ці три основні елементи ґрунтового живлення по - різному впливають на рослину. При нестачі азоту приріст молодих пагонів послаблюється, листя бліднуть і навіть передчасно опадають, плоди бувають дрібними. При внесенні достатньої кількості азотних добрив ці недоліки усуваються. Однак надмірне внесення азоту в грунт може дати небажані результати : плоди робляться водянистими і несмачними, ріст молодих пагонів затягується до осені, їх деревина не встигає визріти, одревеснеть і потім сильно пошкоджується зимовими морозами. Крім того, у плодових рослин знижується стійкість проти різних хвороб.

Внесення фосфорних добрив підсилює закладку плодових бруньок, а також прискорює дозрівання плодів. Калій сприяє посиленню та прискоренню визрівання деревини молодих пагонів. Але не всі внесені добрива цілком засвоюються рослиною. У більшості добрив рослина використовує лише його частина, яка отримала назву « діючий початок ». Норма внесення добрива зазвичай розраховується з урахуванням цього.