Літературознавство як наука,літературний процес,критика Підготувала студентка 11-У групи КОГПА Гриб Єлизавета

Літературозна вство це наука про мистецтво слова. Вона сформувалася наприкінці XVIII на початку XIX століть.

Слово "література" походить від латинського littera, що означає "буква ". Поняття "література" охоплює всі писані й друковані твори на різні теми. Є література філософська, юридична, економічна і т. д. Художня література це один із видів мистецтва, що образно відтворює світ засобами мови. Усвідомлення літератури як мистецтва припадає на XIX століття.

Історія літератури (грец. historia оповідь про минуле і лат. litteratura буквенне письмо) вивчає особливості розвитку художньої літератури у зв'язках і взаємовпливах; роль окремих письменників і творів у літературному процесі; формування родів, видів, жанрів, напрямів, течій. Історія художньої літератури досліджує розвиток літератури у зв'язку з розвитком суспільства; соціальним, культурним середовищем, починаючи від найдавніших часів і закінчуючи творами сьогодення. Є національні, континентальні і всесвітня історії літератури. Художня література кожного народу має свої специфічні особливості.

Літературознавство Теорія літератури Історія літератури Літературна критика. Зарубіжні дослідники додають до цього переліку компаративістику та текстологію

Літературозн авство Текстологія Історіографія Палеографія Бібліографія

Що є мистецтво? Це могутній голос народу, що лунає з уст вибраних умільців. П. Загребельний

Узагальнює історико - літературні факти, осмислює закономірності й особливості зародження, розвитку, завмирання художніх явищ, сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова.

( Грец. βιβλιον книжка і γραφω пишу ) допоміжна літературознавча дисципліна, завданням якої є систематизація, реєстрація, укладання списків та покажчиків ( алфавітні, тематичні, персональні ). ( Грец. βιβλιον книжка і γραφω пишу ) допоміжна літературознавча дисципліна, завданням якої є систематизація, реєстрація, укладання списків та покажчиків ( алфавітні, тематичні, персональні ).

Допоміжна літературознавча дисципліна, що вивчає історію тексту та його варіантів, джерел, датує, атрибутує ( визначає авторство ), встановлює канонічний текст – основний, вивірений.Допоміжна літературознавча дисципліна, що вивчає історію тексту та його варіантів, джерел, датує, атрибутує ( визначає авторство ), встановлює канонічний текст – основний, вивірений.

( Від грец. π αλαιός давній, старовинний та γράφω писати ) історико - філологічна дисципліна, об ' єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція ( переважно на основі давніх пам ' яток ) та характерні особливості на певних етапах розвитку. ( Від грец. π αλαιός давній, старовинний та γράφω писати ) історико - філологічна дисципліна, об ' єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція ( переважно на основі давніх пам ' яток ) та характерні особливості на певних етапах розвитку.

Допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадженням знань з основних літературознавчих дисциплін : теорії літератури, історії літератури й літературної критики.

філологічнафілологічна біографічнабіографічна історико - порівняльнаісторико - порівняльна культурно - історичнакультурно - історична психологічнапсихологічна психоаналітичнапсихоаналітична феноменологічнафеноменологічна соціологічна структуральна постструктуралістська міфологічна формалістична феміністична постколоніальна

Літературний процес розвиток художньої літератури, закономірності якого вивчаються історією літератури та літературної критики.

1. Методи. 2. Напрями. 3. Типи творчості. 4. Жанри. Елементи критики

Мистецтво писемного слова.Мистецтво писемного слова. Мета відображення реальної дійсності.Мета відображення реальної дійсності. Основний спосіб відображення дійсності художній образ.Основний спосіб відображення дійсності художній образ. Відображення завжди особистісне.Відображення завжди особистісне. Відображення поєднується з авторським переосмисленням.Відображення поєднується з авторським переосмисленням. Читач, відштовхуючись від письменницького образу, створює свій.Читач, відштовхуючись від письменницького образу, створює свій. Художня література не буквальне, а умовне відображення картини світу.Художня література не буквальне, а умовне відображення картини світу. Головні риси художньої літератури Головні риси художньої літератури

«Велесова книга» найдавніша публікація памятки V–IX ст., скрижалі буття українського народу в прадавні часи. Давня українська література:

Українська література дошевченківського періоду.Українська література дошевченківського періоду. Література 40–60 років XIX ст. (Шевченківський період).Література 40–60 років XIX ст. (Шевченківський період). Українська література другої половини XIX ст.Українська література другої половини XIX ст. (70–90 рр.) Українська література кінця ХІХ початку XX ст.Українська література кінця ХІХ початку XX ст. Нова українська література XIX початку XX ст.:

Література за часів Центральної Ради, УНР.Література за часів Центральної Ради, УНР. Літературний процес 20-х рр. (поступова ліквідація національного відродження України).Літературний процес 20-х рр. (поступова ліквідація національного відродження України). Українська література в період розпаду СРСР і утвердження національної і державної незалежності України.Українська література в період розпаду СРСР і утвердження національної і державної незалежності України. Література на сучасному етапі.Література на сучасному етапі. Новітня українська література (1917 початок XXІ ст.):

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!