Презентацію створив учень 9 – А классу : Боришполець Дмітрій

Поема За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий довбе ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип ' є Живущої крові, - Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога. Не нам на прю з тобою стати ! Не нам діла твої судить ! Нам тільки плакать, плакать, плакать І хліб насущний замісить Кривавим потом і сльозами. Кати знущаються над нами, А правда наша п ' яна спить. Коли вона прокинеться ? Коли одпочити ляжеш, боже, утомлений ? І нам даси жити ! Ми віруєм твоїй силі І духу живому. Встане правда ! Встане воля ! І тобі одному Помоляться всі язики Вовіки і віки. А поки що течуть ріки, Кривавії ріки ! За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Отам - то милостивії ми Ненагодоваиу і голу Застукали сердешну волю Та й цькуємо.

Поема Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові !? напоїть Всіх імператорів би стало З дітьми і внуками, втопить В сльозах удов ' їх. А дівочих, Пролитих тайно серед ночі ! А матерніх гарячих сльоз ! А батькових, старих, кривавих ! Не ріки - море розлилось, Огненне море ! Слава ! Слава ! Хортам, і гончим, і псарям, І нашим батюшкам - царям. Слава ! І вам слава, сині гори, Кригою окуті ! І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся - поборете ! Вам бог помагає ! За вас правда, за вас слава І воля святая ! Чурек і сакля - все твоє ; Воно не прошене, не дане, Ніхто й не возьме за своє, Не поведе тебе в кайданах. А в нас !.. На те письменні ми, Читаєм божії глаголи !.. І од глибокої тюрми Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі. До нас в науку ! Ми навчим, Почому хліб і сіль почім ! Ми християни : храми, школи, Усе добро, сам бог у нас !

Поема Нам тільки сакля очі коле : Чого вона стоїть у вас, Не нами дана ; чом ми вам Чурек же ваш та вам не кинем, Як тій собаці ! Чом ви нам Платить за сонце не повинні ! – Та й тільки ж то ! Ми не погани, Ми настоящі християни – Ми малим ситі !.. А зате ! Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились ! У нас же й світа, як на те – Одна Сибір неісходима ! А тюрм, а люду !.. Що й лічить ! Од молдаванина до фінна На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує ! У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь - то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небі ! От бачите, які у нас Сидять на небі ! Ви ще темні, Святим хрестом не просвіщені ! У нас навчіться ! В нас дери, Дери та дай, І просто в рай, Хоч і рідню всю забери ! У нас ! Чого - то ми не вмієм ? І зорі лічим, гречку сієм, Французів лаєм. Продаєм Або у карти програєм Людей... не негрів... а таких, Таки хрещених... но простих. Ми не гішпани ! Крий нас, боже, Щоб крадене перекупать, Як ті жиди. Ми по закону !..

Поема По закону апостола Ви любите брата ! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті ! Ви любите на братові Шкуру, а не душу ! Та й лупите по закону : Дочці на кожушок, Байстрюкові на придане, Жінці на патинки. Собі ж на те, що не знають Ні діти, ні жінка ! За кого ж ти розіп ' явся, Христе, сине божий ? За нас добрих, чи за слово Істини... Чи, може, Щоб ми з тебе насміялись ? Воно ж так і сталось. Храми, каплиці, і ікони, І ставники, і мірри дим, І перед образом твоїм Неутомленнії поклони За кражу, за войну, за кров, - Щоб братню кров пролити просять, І потім в дар тобі приносять З пожару вкрадений покров ! Просвітились ! Та ще й хочем Других просвітити, Сонце правди показати... Сліпим, бачиш, дітям !! Все покажем ! Тільки дайте Себе в руки взяти. Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати – Як і носить !.. І як плести Кнути узлуваті, - Всьому навчим ! Тільки - дайте Свої сині гори Остатнії... бо вже взяли І поле і море.

Поема І тебе загнали, мій друже єдиний, Мій Якове добрий ! Не за Україну, А за її ката довелось пролить Кров добру, не чорну. Довелось запить З московської чаші московську отруту ! О друже мій добрий ! друже незабутий ! Живою душею в Украйні витай ; Літай з козаками понад берегами, Розриті могили в степу назирай. Заплач з козаками дрібними сльозами І мене з неволі в степу виглядай. А поки що - мої думи, Моє люте горе Сіятиму. Нехай ростуть Та з вітром говорять. Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думи аж до тебе !.. Братньою сльозою Ти їх, друже, привітаєш, Тихо прочитаєш... І могили, степи, море. І мене згадаєш.

Характеристика твору Тематичним продовженням поеми « Сон » є поема « Кавказ », присвячена щирому другові Тараса Шевченка Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. « Кавказ » ще одна геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо в ньому немає сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності. Поему « Кавказ » Тарас Шевченко побудував на широкій загальнолюдській основі. Твір характеризується повним неприйняттям і цілковитим запереченням самодержавно - кріпосницького суспільства, усіх його антинародних засад. Характерно, що не народи Кавказу звинувачує поет у смерті свого друга, а російське самодержавство.

Характеристика твору Цими словами Шевченко затаврував усі загарбницькі війни, адже в поемі немає поетичних описів Кавказу, крім початкових рядків поеми : « За горами гори хмарою повиті ». В уяві поета Кавказькі гори « засіяні горем, кровію политі ». Ці рядки перегукуються з епіграфом до поеми, взятим з Біблії ( Книга пророка Ієремії ) : « Кто даст главе моей воду, и очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощо опобиенных …» Проте Т. Шевченко стверджує, що волелюбний народ не можна знищити. Нескорену силу народу автор втілив у безсмертному образі Прометея. Цей образ символічний. Він уособлює безсмертя народу, серце якого « знову оживає і сміється знову ». Російський царат, виведений в образі ката - орла, не може знищити волелюбних прагнень народу.

Характеристика твору Пророче звучать слова великого Кобзаря, адресовані всім народам, які борються за незалежність : « Борітеся поборете !» Адже у всіх поневолених народів царської Росії доля схожа, вони позбавлені права вільно розвиватися, говорити рідною мовою. Продовжуючи викривальну тему, поет робить детальний аналіз психології російського імперіалізму : « Нам тільки сакля очі коле : чого вона стоїть у вас, йенами дана ?» Так звана « просвітительська » політика царизму є грабунком іншого народу, у якого хотілось би відібрати навіть чурек, щоб потім кинути Йому як царську милість. Гнобителі ладні стягнути податок Навіть за сонце, за яке горці чомусь не платять. Інтереси поневоленого народу постійно знаходились у центрі уваги Шевченка. Він розкрив безглуздість домагань царизму.

Характеристика твору Гнівна сатира на війну царське полювання переростає в глибокий сарказм, із яким поет проголошує « славу » « хортам і гончим, і псарям, і нашим батюшкам - царям ». Таким чином, ми бачимо, що Шевченко поставив самодержця в один ряд із « хортами, гончими, псарями ». Засудженням загарбницьких війн звучать слова : « Лягло костьми людей муштрованих чимало ». Серед цих « муштрованих людей » загинув і друг Шевченка, Яків де Бальмен, якому « не за Україну, а за її ката довелось пролить кров добру, « чорну. Довелось запить з московської чаші московську отруту !»

Характеристика твору Ненависть до самодержавно - кріпосницької системи викликала в Шевченка ненависть до всього, на чому трималось самодержавство, у тому числі й до церкви, яка стояла на охороні царських інтересів. Взаємовигідна спілка церкви і держави була причиною того, що і до Бога поет не завжди звертався шанобливо. Шевченко виступає проти зловживання релігією з політичною метою, він проти релігійних війн, проти кровопролиття. Поет вважає, що « віра, дійсна віра вимагає встановлення безпосереднього зв язку, безпосереднього відношення між Богом і людьми »?

Характеристика твору « Правда », « воля » для Шевченка не просто етичні поняття, бо - « правда » людська і « воля » теж людська, бо поруч з собою прет бачить живих реальних людей, які стогнуть у неволі, бо їх продають або програють у карти : « Людей … не негрів … а таких таки хрещених … но простих ». Отже, поема « Кавказ » викриває моральний занепад правлячих кіл царської Росії, які відступилися від людських і Божих заповідей, запроваджуючи політику тиранії, ненависті до людей, лицемірства та жадоби до наживи.