Зміна ролі чоловіка та жінки у повсякденному житті в умовах війни

Жінка в умовах війни Постать жінки в умовах війни завжди була трагічною. Чоловікові легше було в моральному плані обрати той чи інший бік ворогуючих сторін, його героїчна смерть зі зброєю викликала повагу у суспільства. Натомість жінка зазнавала набагато більше поневірянь, а психологічно та фізично несла більшу відповідальність за дітей та старих, які залишалися у неї на утриманні.

Завіса секретності Історики до останнього часу приділяли недостатньо уваги вивченню ролі і місця жінок в історії України. Щодо висвітлення становища жінок у роки Другої світової війни, то ще в радянські часи була встановлена завіса секретності над питаннями участі жінок у війні. Як немає офіційних даних щодо військових втрат серед жінок під час військових дій, так й відсутні будь-які офіційні статистичні дані щодо участі їх участі у війні та у відновленні народного господарства УРСР.

Масова мобілізація жінок Жінки в СРСР не були військовозобов'язаними, хоча військове законодавство СРСР передбачало у разі потреби обов'язкове залучення жінок в ряди Червоної армії для несення служби в допоміжних військах. А пізніші колосальні втрати радянських військ привели до того, що на додачу в 1942 році в СРСР була проведена масова мобілізація жінок на службу в діючу армію і в тилові з'єднання. В цілому мобілізація жінок, проведена в СРСР, не розходилася з принципами, що декларувалися ще до війни. Згідно з цими принципами і уявленнями про майбутню війну, жіноча участь в захисті вітчизни була обмежена службою в допоміжних і тилових військах, організацією протиповітряної оборони і працею на виробництві.

Феномен жіночої добровільності Але в ці рамки не вписувався феномен, з яким сталінське керівництво зіткнулося з самого початку війни і який воно, зрештою, зуміло поставити на службу собі і країні, - феномен жіночої добровільності. Аналіз мотивів жінок, що добровільно відправилися на фронт, демонструє різноманітність, що важко класифікується. Дехто із жінок прагнув помститися за загиблих родичів або чоловіка, для інших це було бажання наслідувати приклад батьків і реалізувати сімейний етичний кодекс та інше.

Жіноча частина нашого народу разом з чоловіками, дітьми та людьми похилого віку винесла на своїх плечах всі тяготи Великої війни. Жінки вписали в літопис війни чимало славних сторінок. Жінки були на лінії фронту: медиками, льотчицями, снайперами, в частинах ППО, зв'язковими, розвідницями, водіями, топографами, репортерами, навіть танкістами, артилеристами і служили в піхоті. Жінки активно брали участь у підпіллі, у партизанському русі. Жінки взяли на себе безліч «чисто чоловічих» спеціальностей в тилу, так як чоловіки пішли на війну, і хтось повинен був стати за верстат, сісти за кермо трактора, стати обхідником залізниць, освоїти професію металурга та інше.

- Військова служба є почесним обов'язком не тільки чоловіків, а й жінок. - Уже перші звістки про віроломний напад Німеччини на СРСР викликали у жінок безмежний гнів і пекучу ненависть до ворогів. На зборах і мітингах, які проходили по всій країні вони заявляли про свою готовність стати на захист своєї Батьківщини. Жінки і дівчата йшли у військові комісаріати і там наполегливо домагалися відправки на фронт. Серед добровольців, які подали заяви про відправку в діючу армію, до 50% клопотань було від жінок

- Створений 30 червня 1941 року Державний комітет оборони (ДКО) прийняв ряд постанов про мобілізацію жінок для несення служби у військах ППО, зв'язку, внутрішньої охорони, на військово-автомобільних дорогах... - У липні 1941 року понад 4 тисяч жінок Краснодарського краю звернулися з проханням послати їх в діючу армію. У перші дні війни добровольцями пішли 4000 жінок Івановської області. За комсомольськими путівками стали червоноармійцями близько 4 тисяч дівчат з Читинської області, понад 10 тисяч з Карагандинської. - На фронті в різні періоди билося від до 1 мільйона жінок, 80 тисяч з них були радянськими офіцерами. - Центральна жіноча школа снайперської підготовки дала фронту 1061 снайпера і 407 інструкторів снайперської справи. Випускниці школи знищили у війну понад ворожих солдатів і офіцерів.

Жіночі бойові формування - Вперше в історії в роки війни в Збройних Силах з'явилися жіночі бойові формування. З жінок-добровольців було сформовано 3 авіаційних полки: 46-й гвардійський нічний бомбардувальний, 125-й гвардійський бомбардувальний, 586-й винищувальний полк ППО; Окрема жіноча добровольча стрілецька бригада, Окремий жіночий запасний стрілецький полк, Центральна жіноча школа снайперів, Окрема жіноча рота моряків.

- Перебуваючи під Москвою, 1-й окремий жіночий запасний полк також готував кадри автомобілістів і снайперів, кулеметників і молодших командирів стройових підрозділів. В особовому складі значилося 2899 жінок. - Деякі жінки були й командирами. Можна назвати Героя Радянського Союзу Валентину Гризодубову, яка протягом всієї війни командувала 101-м авіаційним полком далекої дії, де служили чоловіки. Вона сама зробила близько двохсот бойових вильотів, доставляючи партизанам зброю, вибухівку, продовольство і вивозячи поранених. - Начальником відділу боєприпасів управління артилерії армії Війська Польського була інженер-полковник Антоніна Приставки. Закінчила вона війну під Берліном. Серед її нагород ордена: "Відродження Польщі" IV класу, "Хрест Грюнвальда" III класу, "Золотий Хрест Заслуги" та інші. - У першому військовому 1941 сільськогосподарською працею, головним чином в колгоспах, було зайнято 19 млн. жінок. Це означає, що майже всі тяготи по забезпеченню харчуванням армії і країни падали на їхні плечі, на їх трудові руки. - У промисловості було зайнято 5 млн. жінок, причому багатьом з них були довірені і командні пости - директорів, начальників цехів, майстрів. - Культура, освіта, охорона здоров'я стали предметом турботи, головним чином, жінок.

- Із загальної кількості лікарів, яких у діючій армії налічувалося близько , жінок було 42%, а серед хірургів - 43,4%. - Середніх і молодших медичних працівників на фронтах служило більше 2 мільйонів чоловік. Жінки (фельдшери, сестри, санінструктори) становили більшість - понад 80 %. - У воєнні роки була створена струнка система медико-санітарного обслуговування армії. Існувала так звана доктрина військово-польової медицини. На всіх етапах евакуації поранених - від роти (батальйону) до госпіталів глибокого тилу - самовіддано несли благородну місію милосердя медики-жінки. - Славні патріотки служили у всіх родах військ - в авіації і морської піхоти, на бойових кораблях Чорноморського флоту, Північного флоту, Каспійської і Дніпровської флотилії, в плавучих військово-морських госпіталях і санітарних поїздах. Разом з кіннотниками вони йшли в глибокі рейди по тилах ворога, були в партизанських загонах. З піхотою дійшли до Берліна. І всюди медички надавали спеціалізовану допомогу постраждалим в боях. - Підраховано, що дівчата-санінструктори стрілецьких рот, медсанбатів, артилерійських батарей допомогли сімдесяти відсоткам поранених бійців повернутися в лад.

Висновок: Під час Другої світової війни кардинально змінюється роль чоловіка та жінки у повсякденному житті. Особливо це стосується останніх. Жінка зуміла продемонструвати духовну та фізичну міць і виборола собі право на рівність із чоловіками. Судячи із наведених фактів та прикладів можна припустити, що без жіночого втручання війна могла мати зовсім інший результат і наслідки.

Дякуємо за увагу!