Тема 1. Міжнародні та вітчизняні орієнтири соціальної роботи із вразливими сімями з дітьми 1.Міжнародні стандарти соціальної роботи із вразливими сімями з дітьми. 2.Поняття отримувача соціальних послуг. Основні принципи сімейноорієнтованого підходу. 3.Основні положення концепції оцінки потреб дитини та її сімї.

Європейські стандарти та підходи до забезпечення прав дитини і підтримки вразливих сімей Постанова Ради Європи щодо прав дітей та розвитку соціальних послуг, дружніх до дітей та сімей (2010); Постанова Європейської комісії «Інвестиції у дітей: розірвати коло неблагополуччя» (2013); Загальноєвропейські рекомендації щодо переходу від інституційної системи догляду до системи, яка ґрунтується на послугах у сімї та громаді; Керівні принципі ООН щодо альтернативного догляду за дітьми (2010).

Фундаментальні принципи розвитку послуг для дітей і сімї дії в найкращих інтересах дитини; сімейно орієнтований підхід; участь дитини та її батьків у житті суспільства; комплексність, інтеграція та взаємодія надавачів послуг під час ведення випадку. Альтернативний догляд – це форма неформального та формального догляду усіх дітей, які з будь-яких причин і за будь- яких обставин не перебувають під цілодобовою опікою принаймні одного із батьків.

Неформальний догляд (піклування) – будь-яка форма приватного догляду, що надається у сімейному середовищі, в якому про дитину піклуються на постійній чи безстроковій основі родичі або друзі, або інші особи за власним бажанням без рішення суду чи органу опіки. Формальний догляд – усі види догляду, що надаються у сімейному середовищі за рішенням компетентного адміністративного чи судового органу, а також усі види догляду, що надають заклади інтернатного типу, у тому числі приватні.

Основним гарантом прав дитини є Конституція України діти рівні у своїх правах незалежно від походження; правовий захист, матеріальна і моральна підтримка материнства і дитинства (стаття 24); охорона сімї, дитинства, материнства і батьківства державою (стаття 51); переслідування за законом будь-якого насильства над дитиною та її експлуатації; утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (стаття 52); право на освіту (стаття 53) та ін.

Правові засади забезпечення прав сімей з дітьми, а також дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, є: Сімейний (СК), Кримінальний (КК), Цивільний (ЦК) кодекси України; Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Закон України «Про соціальну роботу з сімями, дітьми та молоддю», Закон України «Про соціальні послуги» тощо.

Отримувачі соціальних послуг – громадяни (особи), сімї, діти, молодь, яким надаються соціальні послуги. Найбільш вразливими є такі категорії населення: сімї з дітьми, особливо багатодітні; неповні сімї; сімї трудових мігрантів; неповнолітні батьки; біженці, або внутрішньо переміщені особи/сімї; сімї/особи, які постраждали від природних, техногенних катастроф; сімї, в яких є недієздатні особи; особи з інвалідністю; особи з числа дітей-сиріт; сімї, у яких батьки мають психічні розлади, не підтверджені офіційно; самотні, особи похилого віку та інші.

Актуальні проблеми соціальної допомоги соціальна адаптація та примирення внутрішньо переміщених сімей та дітей; сприяння соціалізації та реінтеграції вихованців і випускників інтернатних закладів у спільноту; соціальна допомога особам, які пережили травму чи втрату, зокрема внаслідок стихійного лиха або війни; соціальна робота з сімями, в яких є особи, залежні від психоактивних речовин; соціальна підтримка осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД; запобігання насильству та жорстокому поводженню з дітьми; соціальна робота з сімями, в яких є особи з інвалідністю; запобігання відмовам від дітей раннього віку та влаштуванню в інтернатні заклади; соціальна підтримка сімей з особами, які перебувають у конфлікті із законом

Фактори, що сприяють виникненню складних життєвих обставин 1.Кризові явища в соціально-економічній сфері 2.Психолого-педагогічні фактори 3.Фактори біологічного характеру Основним обєктом та одночасно субєктом соціальної роботи має стати сімя, яка опинилася у складних життєвих обставинах, або сімя, в якій проживає особа, що опинилася в складних життєвих обставинах.

Цінності сімейно орієнтованого підходу визнання унікальності кожної сімї, особистості; повага до прав членів сімї жити відповідно до своєї культурної спадщини, ідентичності; право сімї на самовизначення Сімейно орієнтований підхід передбачає забезпечення найкращих інтересів дитини; посилення співпраці із сімями; формування батьківської компетентності; створення у громадах безпечних та комфортних умов для зростання дітей та зміцнення сімей; раннє виявлення сімей з дітьми, які потребують підтримки, шляхом використання технології оцінки потреб дитини та її сімї; розвиток послуг та сімейних форм виховання.

Ключове концептуальне положення оцінки потреб дитини та її сімї полягає у тому, що найкращим середовищем для виховання і розвитку дитини є сімя. Технологія оцінки потреб дитини та її сімї, які опинилися в складних життєвих обставинах, розроблена на базі Моделі оцінки Департаменту охорони здоровя Обєднаного Королівства Великобританії та Ірландії. Оцінка потреб ґрунтується на трьох основних компонентах: 1)Потреби дитини для розвитку; 2)Батьківський потенціал (здатність батьків піклуватися про дитину, виховувати й розвивати її, задовольняти її потреби); 3)Фактори сімї та середовища.

Як інструмент захисту дитини, оцінка потреб допомагає визначити: чи не потерпає дитина від насильства або жорстокого поводження; чи не порушуються права дитини; чи забезпечені потреби дитини для розвитку; чи безпечним є для дитини її оточення, місце проживання тощо. Як інструмент надання соціальних послуг, оцінка потреб допомагає визначити: яка проблема сімї є основною; коло спеціалістів для підтримки сім`ї, межі їх втручання; ступінь вразливості та ресурси родини; перелік необхідних соціальних послуг відповідно до потреб дитини та здатності батьків їх задовольняти.

Традиційно роботою із соціальними випадками (сasework) прийнято вважати допомогу, що пропонується окремим особам чи малим групам в їх сімейному середовищі, а також процедуру ефективної організації ведення випадку. Алгоритм дій в процесі ведення випадку: індентифікація (визначення) отримувача послуг та оцінка його потреб; укладання договору про надання послуг; комплексна оцінку та розроблення індивідуального плану; перегляд, моніторинг та оцінка якості наданих послуг. Ведення випадку – спосіб організації надання соціальних послуг отримувачу, за якого визначений спеціаліст оцінює потреби, планує, організовує та координує процес надання соціальних послуг, у тому числі з іншими надавачами, проводить моніторинг та оцінює результативність наданих послуг, залучає отримувача та його соціальне оточення до взаємодії і стимулює до самостійності у процесі подолання, мінімізації складних життєвих обставин.