АКТОР, РЕЖИСЕР І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ Підготували учениці 10-А класу Дирявська Альона і Анодіна Єлизавета
Факти з біографії Микола Тобілевич народився у селі Кам'яно-Костувате на Херсонщині. З 1881 р. у професійному театрі у трупах Г. Ашкаренка, Марка Кропивницького, Михайла Старицького, а 1888 року організував власну трупу. Повернувшись до Києва, Садовський заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві. У червні 1919 його призначено головноуповноваженим із питань організації народних театрів для фронту і тилу на території УНР; 1920 року в Галичині, з 1921 очолював театр «Просвіти» вУжгороді. З 1923 р. жив у Празі. Знімався у головній ролі у фільмі «Вітер з порогів» (1929 р.); залишив спогади «Мої театральні згадки», опубліковані посмертно (1956 р.). Помер 7 лютого 1933 у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Ролі М. Садовського Героїчно-історичний репертуар: Богдан Хмельницький (М. Старицький); Сава Чалий (І. Карпенко-Карий); Гетьман Дорошенко (Л. Старицька-Чернявська).
Ролі М. Садовського Героїчно-побутовий репертуар: Дмитро (Не судилося М. Старицького); Опанас (Бурлака І. Карпенко-Карого); Командор (Камінний господар Лесі Українки); Городничий (Ревізор М. Гоголя).
Легендарні брати Тобілевичі. Зліва направо: М. Садовський, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський.
Садовський спричинився також до збагачення українського репертуару перекладами, таких як: «Ревізор» М. Гоголя;
лібретта опер «Галька» С. Монюшка;
«Продана наречена» Б. Сметани.
Як режисер Садовський виховав цілу плеяду українських акторів (О. Петляш, О. Корольчук, Є. Хуторна, М. Малиш-Федорець, І. Ковалевський і багато ін.), даючи їм велику волю в творенні образу.
У ТОВАРИСТВІ ІНШИХ КОРИФЕЇВ І СУЧАСНИХ ЙОМУ ДІЯЧІВ У РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ КУЛЬТУРИ Й МИСТЕЦТВА (М. ЛИСЕНКО, Л. СТАРИЦЬКА- ЧЕРНЯХІВСЬКА, В. КРИЧЕВСЬКИЙ І БАГАТО ІН.) ДІЯЛЬНІСТЬ САДОВСЬКОГО СПРИЯЛА НАРОДЖЕННЮ НОВОГО ПОКОЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ 20 СТОЛІТТЯ. Роль М. Садовського як культурного і громадського діяча
Пам'ять 1944 року у Києві на його честь названо вулицю та провулок. У 1957 році Вінницькому театру присвоєно ім'я корифея української сцени Миколи Садовського.
Дякуємо за увагу!