Cтворення мовленнєвого середовища

Мовленнєвий розвиток дошкільника - складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови.

Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків.

Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого ровитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття.

Однією з основних умов створення в дошкільних навчальних закладах розвивального довкілля для дітей дошкільного віку є опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між педагогом і дітьми. Це означає, що пріоритетною метою виховання є формування гармонійної та всебічно розвиненої особистості.

Завдання педагога полягає у забезпеченні інтересів дитини у задоволенні її природних нахилів і потреб. Дорослий у своїй педагогічній діяльності керується положенням: «Не поруч, не над, а разом».

Створення розвивального мовленнєвого середовища зорієнтован е на цінності та інтереси дитини, враховує вікові можливості, на збереження дитячої субкультури, на збагачення, ампліфікацію дитячого розвитку, взаємозвязок усіх сторін життя малюка.

Створення мовленнєвого середовища у ДНЗ забезпечує: Оптимальне мовленнєве навантаження на дитину з метою захисту від утоми; Емоційне благополуччя кожної дитини; Створення умов для мовленнєвого розвитку дитини, її здібностей; Залучення дітей до загальнолюдських та етносоціокультурних цінностей; Взаємодію з родиною щодо забезпечення повноцінного мовного та мовленнєвого розвитку дітей; Організацію діяльності у трьох формах: - Мовленнєві заняття як спеціально організована форма навчання; - Нерегламентовані види мовленнєвої діяльності - Вільний час, передбачений для дитини впродовж дня

Результатом з апропонованих форм буде оптимізація співвідношення індивідуальної та спільної мовленнєвої діяльності дітей.

Мета цієї діяльності – забезпечити повноцінний мовленнєвий, соціальний, пізнавальний та духовний розвиток зростаючої особистості; полегшити входження дитини в мовленнєвий простір і розвинути її внутрішні сили.

Організація мовленнєвого середовища в дошкільному закладі передбачає: 1. Добір і підготовку педагогічних кадрів. 2. Створення предметно-розвивального середовища, яке б мало досить ґрунтовну мовленнєву насиченість, а також забезпечення вияву мовленнєвих труднощів, які виникають у педагогів, із метою їхньої корекції. 3. Діагностику мовленнєвого розвитку дітей на кожному віковому етапі. 4. Створення консультативної служби для батьків.

Освітнє мовленнєве середовище повинно завжди бути розвивальним і забезпечити дитині можливість виявляти свої мовленнєві здібності.

Практична реалізація ідеї створення розвивального мовленнєвого середовища в умовах дошкільного закладу передбачає побутову такого середовища у двох напрямках: -Предметно-мовленнєвий; -Мовленнєво-просторовий.

У процесі створення предметно- мовленнєвого напряму, як джерела мовленнєвого досвіду дошкільника, необхідно виходити з ергономічних вимог до життєдіяльності: фізіологічних і психологічних особливостей дитини, яка буде розвиватися у цьому середовищі.

Пріоритетом для мовленєво-розвивального середовища мають бути спілкування, обговорення, мовленнєво-творча діяльність, роздуми вголос без страху помилитися чи не співпасти з думкою дорослого. Підставою до виникнення власної позиції дитини є її життєвий досвід, а набувається, накопичується і реалізується він кожним по-своєму.

Для успішного мовленнєвого розвитку важливе зна­чення має вся життєдіяльність, що дає змогу вправляти дітей у спілкуванні. Кожна життєва ситуація вимагає правдивих і зрозумілих дитині мотивів її мовленнєвої діяльності.

Дошкільники здатні самостійно обирати в розвивальному середовищі вид, форму діяльності, матеріал, задум, партнерів.

Такий підхід потребує від педагога знання психології кожної дитини, розуміння меж її розвитку на даному етапі, комплексного охоплення всього змістового матеріалу програми та вміння цінува­ти кожну хвилину, щоб наповнити її тим змістом, який працюватиме на розвиток мовленнєвої компетентності дошкільника.

Отже, кожна особистість неповторна, має свій темп розвитку, тому й потребує індивідуального добору таких форм та способів педагогічного впливу, які були б просувальними, а не гальмівними.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ