Волокна бувають натуральні і хімічні. До натуральних належать не тільки рослинні волокна, а й волокна тваринного походження - вовняні і шовкові.

Вовняні волокна дістають після стрижки різних видів тварин овець, верблюдів, кіз, кролів. У текстильній промисловості в основному використовують овечу вовну (9597 %), і невелика частка припадає на козячу і верблюжу (35 %). Вовняні волокна, одержані від тварин різних видів та порід, відрізняються за якістю і властивостями. Найбільш цінною за якістю є вовна тонкорунних овець. Під час стрижки овець вовну знімають суцільним пластом (руном), неоднорідним за якістю. Високоякісна вовна знаходиться на лопатках, спині, животі, трохи грубіша на боках і досить груба на задній частині і ногах тварини. Тому під час стрижки її розділяють за сортністю і призначенням.

Якість вовни залежить від часу стрижки овець. Весняна вовна м'яка, тому що в ній більше пуху. У вовні осінньої стрижки пуху майже немає, тому волокна жорсткі, але значно чистіші, ніж волокна весняної стрижки, і дають менше відходів. Якість вовняних волокон визначається не тільки їх міцністю, товщиною, м'якістю, а й довжиною. Довжина вовняних волокон залежить від породи овець і досягає м, тонина від 1230 до 90 мк (мікрон). Волокна вовни мають хвилясті звивини. Чим тонша вовна, тим більше в ній звивин. За складом волокна розрізняють вовну однорідну (з волокон одного типу), і неоднорідну (з волокон кількох типів). Первинна обробка вовняної сировини це сортування, очищення від сміття (реп'яхів, землі і т. д.), тріпання, розпушування, промивання, сушіння. Сортують вовну вручну. Руно розкладають на спеціальних столах, розділяючи його на окремі частини, і за визначеними нормами з урахуванням якості сировини підбирають вовну у певні групи. Промивають вовну у спеціальних розчинах миючих засобів, щоб очистити від жиру і поту.

Вовняні волокна повільно вбирають вологу і повільно віддають її. Зовнішній шар волокна вовни має лускувату будову, що сприяє зчіплюваності волокон при виробництві сукна та повсті і утримуванню на них пилу. Вовняні волокна звивисті. Завдяки цьому вовняні тканини пружні і пористі, мають добрі теплозахисні властивості, їх використовують для пошиття зимового та осіннього одягу.

Найцінніші волокна: пух тонке, пружне і гнучке волокно; ость більш товсте і грубе волокно; перехідний волос за товщиною та жорсткістю займає проміжне місце між пухом і остю; мертвий волос маломіцне жорстке, грубе волокно.

Натуральний шовк отримують при розмотуванні тутового і дубового шовкопряда. На певній стадії розвитку гусінь тутового шовкопряда сплітає собі кокон продовгувату яйцевидну оболонку, що складається з переплетеного в 4050 шарів тонкого шовковистого волокна. Із двох отворів, що знаходяться на голівці нижче рота, гусінь виділяє густу масу, яка застигає на повітрі. Ця маса виділяється безперервно і утворює дві нитки, які склеюються між собою за допомогою особливої речовини серицину. Залежно від виду шовкопряда кокони бувають білого, жовтуватого, оранжевого кольорів. Зараз виводять шовкопряд, який виробляє кокони ніжно-рожевого, голубого, зеленого кольорів.

Вирощуванням шовкопряда займаються сільськогосподарські шовківництва. Кокони цінна сировина для шовкового виробництва. Щоб одержати шовкові волокна хорошої якості, тобто, щоб нитка була довга і добре розмотувалась, кокони занурюють у басейни з гарячою водою, обробляють їх парою і холодним лужним розчином. Так розм'якшують серицин і водночас умертвляють лялечки (не даючи їм перерости у метеликів, які, виходячи з кокона, прокушують отвір, цим самим скорочуючи нитку), запарюють, висушують і розмотують нитки на спеціальних кокономотальних автоматах. Нитка намотується на мотовило. Коли нитка одного кокона закінчується, до її кінця прив'язують нитку з нового кокона і продовжують намотування. З одного кокона можна отримати м нитки, але вона дуже тонка і неміцна, тому змотують від 3 до 30 коконів в одну нитку. Такі нитки називають шовком-сирцем, який після відповідної обробки стає м'яким, гнучким і блискучим. Волокна натурального шовку досить міцні. Вони добре піддаються фарбуванню і скручуванню.

Натуральний шовк має більшу, ніж вовна, але меншу, ніж бавовна та льон, теплопровідність. Гігроскопічність шовку наближається до гігроскопічності вовни. Шовкове полотно міцне і гарне на вигляд. Із нього шиють легкі нарядні сукні. З шовку роблять також тканини для парусного і парашутного спорту, хірургічні нитки та ізоляційні матеріали. На прядильних фабриках з волокон вовни та шовку, які пройшли первинну обробку, виготовляють пряжу. Пряжа поступає на ткацьке виробництво, де з неї виготовлять тканини. Для обробки волокон і отримання тканини використовують механічне обладнання, автоматичні станки і машини. Працюють на них рівничниці, прядильниці, крутильниці, мотальниці, ткачі.