ОЛЕНА ТЕЛІГА ( ) Орленко Даря

Справжнє імя: Олена Іванівна Шовгенова ДИТИНСТВО: Олена народилася 21 липня 1906 року під Москвою в заможній українській родині відомого інженера-гідротехніка Івана Шовгенова. Змалку Олена вивчала іноземні мови: добре засвоїла французьку і німецьку, не знала лише української, бо вдома всі розмовляли російською. Свої перші вірші, написані російською мовою, Олена показувала небагатьом. У її сімї вже був поет – її брат, тому до творчості дівчини ставились несерйозно.

Переїхала до Києва лише на 12 році життя, але вже весною 1922 р. мігрувала до Чехословаччини. Саме там вона усвідомила, що є українкою. Так, на одному із зібрань в Народному Домі, де були присутні російські емігранти- монархісти, пролунали образливі випади проти української мови. Олена одразу ж знайшла в собі мужність, щоб безкомпромісно заявити: Ви хами! Та собача мова – моя мова! Мова мого батька і моєї матері. І я вас вже більше не хочу знати.

КОХАННЯ: На одній із таких вечірок вона знайомиться з Михайлом Телігою, високим вродливим юнаком, який походив з Кубані й був старшиною армії УНР. Знайомство Олени й Михайла переросло в кохання й незабаром вони одружилися. Жили вони бідно, тому Олена чим тільки не займалася: вчителювала, брала участь в кабаре, була навіть моделлю.

Восени 1941 року вона прибула в окупований Київ, очолила «Спілку письменників» і журнал Літаври. 9 лютого 1942 р. Олену Телігу арештували. У камері вязниці знайдено напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Зверху – тризуб – символ Української держави. ОСТАННІ РОКИ ЖИТТЯ: 21 лютого 1942р., Олену Телігу разом із Михайлом Телігою, редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським було розстріляно німецькими фашистами у Бабиному Яру в Києві.

Творча спадщина О. Теліги невелика за обсягом – 38 ліричних поезій, 15 публіцистичних статей, оповідання «Або- або». ТВОРЧІСТЬ: За своє досить коротке життя Олена не встигла видати жодної власної збірки, та й більшість рукописів загубилася під час переїздів та у вирі воєнних років. Лише після смерті поетеси вийшли її книжки «Душа на сторожі» (Мюнхен, 1946), через рік її перевидання, доповнене публіцистичними статтями та спогадами про поетесу «Прапори духа» (1947)».

Творче обличчя Олени Теліги визначає насамперед поезія. Тематичне коло поезій: сірості, прагнення повноти життя; боротьба і героїзм; любов до рідної землі; трагедія еміграції; кохання; роль жінки в житті і суспільстві. Ліричний герой поетеси – неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти. А це можливо тільки тоді, коли є почуття обовязку й внутрішня самодисципліна.