Виконала учениця 10 класу Грицюк Вікторія

Роль країн Перської затоки в світовому господарстві визначається в основному значними ресурсами паливної сировини (нафти і газу), а також важливим географічним положенням. Всі країни цього регіону відносяться до таких, що розвиваються.

Сучасний стан розвитку економік країн Перської затоки вимагає ефективного функціонування паливно- енергетичного комплексу поряд з іншими міжгалузевими комплексами та галузями народного господарства. Зростаюча увага до нього зумовлена роллю цього комплексу в справі підвищення темпів росту національного доходу, створення виробничих потужностей на новій технічній базі, у вирішенні соціальних та економічних проблем, адже паливно- енергетичний комплекс є складовою частиною системи кожного територіального утворення.

Ряд вчених стверджує, що в міру виснаження у світі вуглеводних корисних копалин, які є не поновлюваними джерелами, значимість аравійської "шістки" у світовій економіці та міжнародній політиці буде зростати, що, власне, і відбулося в останнє десятиліття через змушений відхід із нафтового ринку Іраку, економічних труднощів Ірану в експлуатації своїх вуглеводних запасів, падіння видобутку нафти в Росії, що розпочалося.

Для розвитку економіки країн Перської затоки дуже важливе значення має природно-ресурсний потенціал (ПРП). Господарство у більшості країн зберігає яскраво виражену сировинну і аграрну спеціалізацію. Порівняно з обширними гірськими територіями площі низовин відносно невеликі. В основному вони займають вузьку смугу вздовж узбережжя Перської затоки. Невелика кількість опадів, високі температури у поєднанні з сухими вітрами створюють вкрай несприятливі умови для господарського освоєння регіону. Гірські території і пустелі практично незаселені і неосвоєні, тоді як низовини мають високу концентрацію населення і господарства

Нафту в країнах Перської затоки почали видобувати давно. Найстаріші родовища, розміщені у передгір'ях Загросу, дали першу нафту ще у 20-х роках XX ст. Освоєння родовищ Аравійського півострова почалося тільки після Другої світової війни. А вже у 50-х роках країни Перської затоки перетворилася у світовий центр нафтовидобутку. До 70-х років нафтові багатства країн Перської затоки знаходилися в руках Міжнародного нафтового картелю. Спочатку контроль над розвідкою і видобутком нафти здійснювали англійські монополії, а в повоєнний період -- американські. Від експлуатації нафтових ресурсів вони отримували великі прибутки. А країнам, з надр яких видобували нафту, залишалася тільки незначна частина цих прибутків.