Стародавні Індія та Китай

Китай

Китай - гірська країна. Приблизно 80% території - гори і плоскогір'я. Природні умови західної і східної частин країни відрізняються один від одного. Західний Китай - це в основному гірська місцевість з різко континентальним кліматом. Східний Китай, прорізаний долинами великих рік Хуанхе і Янцзи, має м'який клімат, родючі алювіальні ґрунти і гарну рослинність

5 фактів Чим славеця Китай?

Конфуцій

Народився 28 вересня 551 до.н.е,помер 11 травня 479до.н.е) давньокитайський філософ та політичний діяч. Національний герой Китаю

Гробниця Цін Шіхуанді

Теракотова армія

Велика Китайська Стіна

У стародавніій китайській релігії знаходимо насамперед анімістичні уявлення, пов'язані з уособленням природних і соціальних сил. Вони виявилися в обожнюванні неба, різних духів і душ предків.

Брахма, Шіву, Вішна – головні боги Індуїзму

Будда Статуя Будди в монастирі По Лінь в Гонконзі

Індія

1 – 4 ст. н.е. – період розквіту давньоіндійської духовної культури. Саме в цю епоху індійський народ зробив найбільше досягнень у різних галузях науки, в літературі і мистецтві, а вклад Індії в загальнолюдську культуру виявився найзначнішим.

Індія в Стародавньому світі здобула славу країни мудреців, і багато діячів культури інших держав намагалися її відвідати для ознайомлення з культурними досягненнями індійського народу.

Землеробство високого рівня, а також тваринництво були основними видами господарської діяльності в Стародавній Індії. В долинах рік Інд і Ганг в Індії зрошувальне землеробство зародилося вже у 4 тис. до н.е. На високоурожайних полях землероби збирали по два урожаї в рік бавовни, цукрової тростини, рису, пшениці, проса, льону та інших культур. Високого рівня розвитку досягли ремесла ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа тощо. Бурхливо розвивалася торгівля, яка мала регіональну спеціалізацію.

Для суспільно-економічного устрою Стародавньої Індії характерним було рабство. Особливість його полягає у тому, що основною продуктивною силою суспільства тут були селяни-общинники, землероби, а також вільні ремісники. Раби складали незначний відсоток населення, належали в основному державі, використовувались як домашня прислуга в господарствах царів, деспотів, численних чиновників, при храмах.

Кінець