Іван Франко Ми мусимо навчитися чути себе українцями не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою…

В своїй презентації я вирішив не викладати сухі біографічні дані про Івана Франка, а спробував знайти цікаві і, можливо, маловідомі факти з його життя.

Навчаючись у гімназії, Іван Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях. Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами.

Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Вона добре володіла німецькою і французькою мовами, захоплювалась збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці. Спочатку юнак із бідної сімї Франків навіть не знав, як з Ольгою поводитися. Не вмів сидіти за столом, не вмів танцювати. До того ж думав, що дівчина, в яку закохався, має говорити якось незвично, а тому перші листи до неї писав німецькою мовою.

Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу карєру, адже, на той час, Франко навчався у Львівському університеті. Навколо юнака гуртувалася прогресивна молодь. Однак, невдовзі, на студентів здійснила наліт поліція, заарештувавши Франка та його прихильників. Поета виключили з університету, сім місяців він пробув в увязненні. Після цих подій батьки Ольги заборонили молодому поетові зявлятися в їхньому домі, незважаючи на те, що напередодні двадцятирічний Франко уже офіційно попросив руки Ольги у її батьків. І хоча, чоловік в Австро-Угорщині вважався повнолітньою особою лише у 24 роки, пропозиція була прийнята. Щоправда, була умова: Іван та Ольга вважатимуться зарученими, але весілля справлять лише тоді, коли Франко вивчиться та дістане посаду.

Попри заборону зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років через друзів листувалися, їй він присвятив IX поезію у Зівялому листі: Розвійтеся з вітром, листочки зівялі, незгоєні рани, невтішні жалі... Ольга Рошкевич теж кохала Франка. Її останнім проханням було, щоб листи від поета поклали їй у труну, під голову - як найдорожчий скарб її життя.

Перший звязок Івана Франка зі Львовом відбувся навесні 1874 року, коли юний поет надіслав свої вірші до журналу Друг,у якому вони були надруковані у травні 1874 року. Через рік Іван Франко вступає до Львівського Університету. Львів – місто Франка. Він прожив у Львові 40 років з відпущених йому Богом шістдесяти. Це місто він любив, проклинав, тужив за ним, коли був у розлуці, називав рідним. Вже інші назвуть це місто кафедральним містом Івана Франка.

І підеш ти в мандрівку століть з мого духа печаттю. Іван Франко був першим професійним українським письменником, який відважився жити з праці пера. Він не мав державної роботи, не мав жодних нагород, не мав кафедри в університеті. Мав замість того Львів і слова для нього:

У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова, яку називали Софіївкою, невелику ділянку землі і розпочав будівництво своєї вілли.

У цьому місті він жив, творив, навіть був увязнений у Львівську вязницю. Кожна вулиця памятає його, кожна хата, кожний парк. Він присвячував йому вірші, був щиро захоплений ним. Можна сміливо сказати, що місто Львів - місто Івана Франка. На вул. Баторія (тепер Князя Романа) був ряд антикварних магазинів, які відвідував І.Франко в супроводі Василя Стефаника та Леся Мартовича. У пошуках своїх персонажів, вивчаючи обличчя людей, Франко не раз навідувався в їхньому супроводі на львівські базари.

Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви українці замість русини - так традиційно називали себе корінні галичани. В Одвертому листі до галицької української молодежі Франко писав: Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…

Період останнього десятиліття життя Франка - дуже складний. За розповідями сина Андрія: …у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках… Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю, - писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

Спочатку поховали Івана Яковича в чужому склепі. Лише через 10 років останки Франка були перенесені в окрему могилу, відому своїм памятником, на якому Франко - каменяр лупає сю скалу.